По Иоанну 11 глава

Евангелие по Иоанну
Открытый перевод → Пераклад праваслаўнай царквы

 
 

Был болен один человек, Лазарь из Бет-Анийя, откуда были Мариам и её сестра Марта.
 
Быў жа хворы нейкі Лазар з Віфа́ніі, з пасе́лішча Марыі і Марфы, сястры яе.

Это была та Мариам, которая умастила Господа благовонием и вытерла Ему ноги волосами; её брат Лазарь и был болен.
 
Марыя ж была́ тая, што пама́зала Госпада мíрам і абце́рла Яго ногі валаса́мі сваімі; яе брат Лазар быў хворы.

Так вот, сестры просили передать ему: «Знай, господин наш, тот, кого Ты любишь, болен».
 
Тады пасла́лі сёстры сказаць Яму: Госпадзі! вось, той, каго Ты лю́біш, хворы.

Услышав это, Иисус сказал: — Эта болезнь не смертельна, она дана ради Божьей славы — для прославления Сына Божьего.
 
Пачуўшы гэта, Іісус сказаў: гэтая хвароба не на смерць, а дзе́ля сла́вы Божай, каб прасла́ўлены быў Сын Божы праз яе.

Иисус любил Марту, её сестру и Лазаря.
 
А Іісус любіў Марфу, і сястру яе, і Лазара;

Однако, узнав о болезни Лазаря, Он целых два дня оставался на месте,
 
калі ж пачуў, што той хворы, тады прабы́ў у тым месцы, дзе знаходзіўся, два дні;

и только потом сказал ученикам: — Давайте вернёмся в Иудею!
 
пасля гэтага кажа вучням: пойдзем у Іудзею зноў.

Ученики возразили: — Рабби, только что евреи собирались побить Тебя камнями, а Ты хочешь пойти к ним снова.
 
Кажуць Яму вучні: Раввí! нядаўна Іудзеі шука́лі пабіць Цябе камяня́мі, і Ты зноў ідзе́ш туды?

Иисус ответил: — Не двенадцать ли часов длится день? Кто ходит днем, тот не спотыкается, ибо видит при свете этого мира,
 
Адказаў Іісус: хіба́ не дванаццаць гадзíн у дні? хто ходзіць удзе́нь, той не спатыка́ецца, бо святло свету гэтага бачыць;

а кто ходит ночью, тот спотыкается, ибо нет в нём света.
 
а хто ходзіць уначы́, той спатыка́ецца, бо няма святла ў ім.

Сказав это, Он добавил: — Наш друг Лазарь уснул, но Я пойду его разбужу.
 
Сказаў Ён гэта і потым гаворыць ім: Лазар, друг наш, засну́ў, але Я іду, каб разбудзíць яго.

Ученики ответили: — Господин наш, если он уснул, значит выздоровеет.
 
Сказалі тады вучні Яго: Госпадзі! калі засну́ў, то вы́здаравее.

Иисус говорил о смерти Лазаря, а они решили, что Он говорит об обычном сне.
 
Гаварыў Іісус пра смерць яго; а яны думалі, што Ён гаворыць пра спачы́нак у сне.

Тогда Иисус сказал им прямо: — Лазарь умер,
 
Тады сказаў ім Іісус адкрыта: Лазар памёр;

и Я радуюсь за вас, ибо Меня там не было, чтобы вы поверили. Но идём к нему!
 
і Я рады за вас, што Мяне там не было́, каб вы ўве́равалі; але пойдзем да яго.

Тогда Фома, что значит «близнец», говорит другим ученикам: — Пойдем и мы, чтобы умереть вместе с Ним!
 
Тады Фама, якога называлі Блізню́к, сказаў іншым вучням: пойдзем і мы, каб паме́рці з Ім.

Прибыв на место, Иисус узнал, что тело Лазаря уже четыре дня покоится в гробнице.
 
Прыйшо́ўшы, Іісус даведаўся, што Лазар ужо чатыры дні ў магіле.

А Бет-Анийя находится недалеко от Иерусалима, стадиях в пятнадцати.
 
Віфа́нія ж была́ блізка ад Іерусаліма, ста́дыяў за пятнаццаць,

Поэтому к Марте и Мариам пришло много евреев утешить их в скорби о брате.
 
і многія з Іудзеяў папрыхо́дзілі да Марфы і Марыі, каб суце́шыць іх у сму́тку па браце іх.

Узнав, что к ним идёт Иисус, Марта вышла Ему навстречу, а Мариам осталась дома.
 
Марфа, калі пачула, што Іісус ідзе, пайшла насу́страч Яму; Марыя ж дома сядзела.

Увидев Иисуса, Марта сказала: — Господин мой, если бы Ты был здесь, не умер бы брат.
 
Сказала тады Марфа Іісусу: Госпадзі! калі б Ты быў тут, брат мой не памёр бы;

Но я знаю, что и сейчас Бог даст Тебе всё, чего бы Ты не попросил.
 
але я і цяпер ведаю, што ўсё, чаго Ты папросіш у Бога, дасць Табе Бог.

Иисус ответил: — Твой брат воскреснет.
 
Кажа ёй Іісус: уваскрэ́сне брат твой.

Марта сказала: — Я знаю, что он воскреснет в последний день, при воскрешении мертвых.
 
Кажа Яму Марфа: ведаю, што ўваскрэ́сне ў час уваскрасе́ння, у апошні дзень.

Иисус ответил: — Я — воскресение и жизнь.
 
Сказаў ёй Іісус: Я — уваскрасе́нне і жыццё; хто ве́руе ў Мяне, калі і памрэ́, будзе жыць;

Верующий в Меня, даже если умрет, будет жить, а всякий, кто жив и верит в Меня, не умрет никогда. Ты веришь этому?
 
і кожны, хто жыве́ і веруе ў Мяне, не памрэ́ даве́ку. Ты верыш у гэта?

Она говорит: — Да, господин мой, я верю, что Ты — Помазанник, Сын Божий, который должен придти в мир.
 
Яна кажа Яму: так, Госпадзі! я ўве́равала, што Ты Хрыстос, Сын Божы, Які прыхо́дзіць у свет.

С этими словами она ушла и позвала свою сестру Мариам, шепнув ей: «Учитель здесь, Он зовет тебя».
 
І, сказаўшы гэта, яна пайшла і ўпо́тай паклíкала Марыю, сястру сваю, ка́жучы: Настаўнік тут і клíча цябе.

Услышав это, Мариам быстро поднялась и пошла к нему.
 
Та́я, як толькі пачу́ла, устала спе́шна і пайшла да Яго.

Иисус не входил в селение, а всё ещё оставался там, где Его встретила Марта.
 
Іісус яшчэ не ўвайшоў у пасе́лішча, а быў на тым месцы, дзе сустрэ́ла Яго Марфа.

Пришедшие утешать Мариам евреи, увидев, как поспешно она встала и вышла, и решив, что она отправилась плакать у гробницы, пошли за ней.
 
Іудзеі ж, якія былí з ёю ў доме і суцяша́лі яе, убачыўшы, як Марыя ўстала спе́шна і выйшла, пайшлі за ёю, ка́жучы, што яна ідзе на магілу, каб плакаць там.

Мариам, дойдя до места, где был Иисус, и увидев Его, пала к его ногам и сказала: — Господин мой, если бы Ты был здесь, не умер бы брат.
 
А Марыя, калі прыйшла туды, дзе быў Іісус, уба́чыўшы Яго, упа́ла Яму ў ногі і сказала Яму: Госпадзі! калі б Ты быў тут, не памёр бы брат мой.

Иисус, увидев, как плачет она и пришедшие с ней евреи, вознегодовал и, внутренне содрогнувшись,
 
Іісус жа, калі ўбачыў, што яна пла́ча і пла́чуць Іудзеі, якія прыйшлі з ёю, Сам узру́шыўся духам і расхвалява́ўся,

спросил: — Где вы его погребли? Они ответили: — Идем, господин, мы покажем.
 
і сказаў: дзе вы пакла́лі яго? Кажуць Яму: Госпадзі! пайдзí і паглядзí.

Иисус заплакал.
 
Праслязíўся Іісус;

Евреи стали говорить: — Смотрите, как Он любил его.
 
гаварылі тады Іудзеі: бач, як Ён любіў яго!

А кто-то из них заметил: — Неужели этот Человек, открывший глаза слепому, не мог что-нибудь сделать, чтобы Лазарь не умер!
 
А некато́рыя з іх казалі: хіба́ не мог Ён, Які адкрыў вочы сляпому, зрабіць, каб і гэты не памёр?

Снова вознегодовав, Иисус приблизился к гробнице. Это была пещера, вход в которую был завален камнем.
 
Іісус жа, зноў узру́шаны ў Сабе, падыхо́дзіць да магілы. Гэта была пячора, і ка́мень ляжаў на ёй.

Иисус сказал: — Уберите камень. Марта, сестра умершего, говорит ему: — Господин мой, уже смердит, — ведь пошёл четвертый день.
 
Кажа Іісус: адымíце ка́мень. Кажа Яму сястра паме́рлага, Марфа: Госпадзі, ужо смярдзíць, бо чацвёрты дзень ляжы́ць.

Иисус сказал: — Разве не говорил я тебе: «Если будешь верить, увидишь Божью славу»?
 
Кажа ёй Іісус: ці не гаварыў Я табе, што, калі ўверуеш, то ўбачыш славу Божую?

Тогда они отодвинули камень. Иисус, подняв глаза к небу, сказал: — Благодарю тебя, Отец, за то, что ты услышал Меня.
 
Тады аднялí ка́мень ад пячоры, дзе ляжаў паме́рлы. Іісус жа ўзвёў вочы ўгару́ і сказаў: Ойча, дзякую Табе, што Ты пачуў Мяне;

Я знаю, что Ты слышишь Меня всегда, но говорю это ради стоящих здесь — чтобы они поверили, что Я послан Тобой.
 
Я і ведаў, што Ты заўсёды Мяне чуеш, але сказаў гэта дзе́ля людзей, якія стаяць вако́л, каб яны ўве́равалі, што Ты Мяне паслаў.

Сказав это, Он громко крикнул: — Лазарь, выходи!
 
І, сказаўшы гэта, Ён моцным голасам усклíкнуў: Лазар! вы́йдзі сюды́.

Вышел мертвец, по рукам и ногам обвитый льняной тканью, с лицом, закрытым покрывалом. Иисус приказал: — Распеленайте его, пусть идёт.
 
І вы́йшаў паме́рлы, абвíты па нагах і руках пахава́льным палатно́м, і твар яго быў абвя́заны ху́стаю. Кажа ім Іісус: развяжы́це яго і пусцíце, няхай ідзе.

Из евреев, приходивших к Мариам и видевших, что Он сделал, многие поверили в Него.
 
Тады многія з Іудзеяў, якія прыйшлі да Марыі і ўбачылі, што́ зрабіў Іісус, уве́равалі ў Яго;

А некоторые пошли к фарисеям и рассказали, что совершил Иисус.
 
А некато́рыя з іх пайшлі да фарысеяў і сказалі ім, што́ зрабіў Іісус.

Тогда первосвященники и фарисеи собрали Высокий Совет и стали обсуждать: «Что нам делать? Много знаков творит Этот Человек.
 
Сабра́лі тады першасвятары́ і фарысеі ра́ду і гаварылі: што́ нам рабіць? Чалавек Гэты многа цу́даў робіць;

Если мы Ему позволим и дальше так действовать, то все в Него поверят, а тогда придут римляне и отнимут у нас и Святое Место и народ».
 
калі пакíнем Яго так, то ўсе ўве́руюць у Яго; і пры́йдуць Ры́мляне і захопяць месца наша і народ.

Один из них, некий Кайафа, в тот год первосвященник, сказал: — Вы ничего не понимаете!
 
Адзін жа з іх, нехта Каіа́фа, які быў першасвятаро́м у той год, сказаў ім: вы не ве́даеце нічога

Подумайте, разве не лучше для вас, если один человек умрет за народ, а не целый народ пропадет?
 
і не разуме́еце, што лепш нам, каб адзін чалавек памёр за людзей, а не ўвесь народ загíнуў.

Он сказал это не сам от себя, но так как был в тот год первосвященником, в пророческом вдохновении предсказал, что Иисус умрет за народ
 
Гэта ж ён не ад сябе сказаў, а, пако́лькі быў першасвятаро́м у той год, прарочыў, што Іісусу нале́жала памерці за народ,

и не только за народ, но и ради того, чтобы рассеянных повсюду Божьих детей собрать воедино.
 
і не толькі за народ, але каб і параскіда́ных дзяце́й Божых сабра́ць у адно.

Итак, в этот день они приняли решение убить Его.
 
З таго дня яны пастанавíлі забіць Яго.

Поэтому Иисус уже не ходил среди евреев открыто, а ушёл оттуда в область на границе с пустыней, в город Эфраим, где и остался с учениками.
 
Таму Іісус ужо не хадзіў адкрыта сярод Іудзеяў, а пайшоў адтуль у краіну каля пусты́ні, у горад, называ́ны Ефраíм, і там заста́ўся з вучнямі Сваімі.

Приближалась Пасха, еврейский праздник, и со всей страны люди поднялись в Иерусалим, чтобы очиститься накануне праздника.
 
А набліжа́лася Пасха Іудзейская, і прыйшлі многія ў Іерусалім з усёй краіны перад Пасхаю, каб ачы́сціцца.

Они искали там Иисуса и, собравшись в Храме, переговаривались: «Как вы думаете, не придет ли Он на праздник?»
 
Шукалі тады Іісуса і гаварылі паміж сабою, стоячы ў храме: як вы думаеце, ці не пры́йдзе Ён на свята?

А первосвященники и фарисеи, намереваясь схватить Его, распорядились, чтобы всякий, кто узнает, где Он, сообщал им.
 
А першасвятары́ і фарысеі далí загад: калі хто даве́даецца, дзе Ён, няхай данясе́, каб схапíць Яго.



2007–2024. Сделано с любовью для любящих и ищущих Бога. Если у вас есть вопросы или пожелания, то пишите нам: bible-man@mail.ru.