По Иоанну 11 глава

Евангелие по Иоанну
Открытый перевод → Переклад Хоменка

Был болен один человек, Лазарь из Бет-Анийя, откуда были Мариам и её сестра Марта.

Був один недужий: Лазар з Витанії, села Марії та її сестри Марти.

Это была та Мариам, которая умастила Господа благовонием и вытерла Ему ноги волосами; её брат Лазарь и был болен.

Марія ж, брат якої Лазар слабував, була ота, що миром помазала Господа і волоссям своїм обтерла йому ноги.

Так вот, сестры просили передать ему: «Знай, господин наш, тот, кого Ты любишь, болен».

Отож послали сестри до нього сказати йому: «Господи, той, що любиш ти його, слабує.»

Услышав это, Иисус сказал: — Эта болезнь не смертельна, она дана ради Божьей славы — для прославления Сына Божьего.

Зачувши те Ісус, мовив: «Недуга ця не на смерть, а на славу Божу: щоб Син Божий ним прославився.»

Иисус любил Марту, её сестру и Лазаря.

Любив же Ісус Марту і її сестру, і Лазаря.

Однако, узнав о болезни Лазаря, Он целых два дня оставался на месте,

Тож як зачув, що той хворіє, ще два дні лишився на тому місці, де перебував.

и только потом сказал ученикам: — Давайте вернёмся в Иудею!

Щойно по тому мовив до учнів: «Ще раз до Юдеї вирушаймо.»

Ученики возразили: — Рабби, только что евреи собирались побить Тебя камнями, а Ты хочешь пойти к ним снова.

Учні ж йому казали: «Учителю, оце недавно юдеї тебе каменувати хотіли, а ти знов туди ідеш?»

Иисус ответил: — Не двенадцать ли часов длится день? Кто ходит днем, тот не спотыкается, ибо видит при свете этого мира,

Відрік Ісус: «Чи не дванадцять годин дневі? Коли хтось удень ходить, то не спотикається, бачить бо світло світу цього.

а кто ходит ночью, тот спотыкается, ибо нет в нём света.

Коли ж хто-небудь ходить уночі, то спотикається: у такому нема світла!»

Сказав это, Он добавил: — Наш друг Лазарь уснул, но Я пойду его разбужу.

Сказав ото, а тоді мовив до них: «Лазар, приятель наш, заснув. Піду, проте, і розбуджу його.»

Ученики ответили: — Господин наш, если он уснул, значит выздоровеет.

А учні йому: «Господи, коли заснув, то й одужає.»

Иисус говорил о смерти Лазаря, а они решили, что Он говорит об обычном сне.

Про його смерть говорив Ісус, вони ж собі гадали, що про спочинок у сні мова його була.

Тогда Иисус сказал им прямо: — Лазарь умер,

Тож Ісус і каже їм одверто: «Лазар упокоївся,

и Я радуюсь за вас, ибо Меня там не было, чтобы вы поверили. Но идём к нему!

і радію я за вас, що мене там не було, — щоб ви увірили! Ходім, однак, до нього.»

Тогда Фома, что значит «близнец», говорит другим ученикам: — Пойдем и мы, чтобы умереть вместе с Ним!

Тоді Тома, на прізвисько Близнюк, сказав до співучнів: «Ходімо й ми з ним, щоб разом умерти.»

Прибыв на место, Иисус узнал, что тело Лазаря уже четыре дня покоится в гробнице.

Прибувши, застав Ісус його вже чотириденним у гробі.

А Бет-Анийя находится недалеко от Иерусалима, стадиях в пятнадцати.

Була ж Витанія недалеко Єрусалиму, стадій з п'ятнадцять,

Поэтому к Марте и Мариам пришло много евреев утешить их в скорби о брате.

і багато з юдеїв посходилося до Марти та Марії, щоб розважити їх по братові.

Узнав, что к ним идёт Иисус, Марта вышла Ему навстречу, а Мариам осталась дома.

Почувши ж Марта, що Ісус наближається, метнулась йому назустріч, тоді як Марія сиділа в хаті.

Увидев Иисуса, Марта сказала: — Господин мой, если бы Ты был здесь, не умер бы брат.

Отож заговорила Марта до Ісуса: «Господи, якби ти був тут, — мій брат не вмер би!

Но я знаю, что и сейчас Бог даст Тебе всё, чего бы Ты не попросил.

А й тепер знаю, що все, що попросиш ти в Бога, Бог тобі дасть.»

Иисус ответил: — Твой брат воскреснет.

І каже їй Ісус: «Твій брат воскресне.»

Марта сказала: — Я знаю, что он воскреснет в последний день, при воскрешении мертвых.

«Знаю, — каже до нього Марта, — що воскресне у воскресіння, дня останнього.»

Иисус ответил: — Я — воскресение и жизнь.

А Ісус їй: «Я — воскресіння і життя. Хто в мене вірує, той навіть і вмерши — житиме!

Верующий в Меня, даже если умрет, будет жить, а всякий, кто жив и верит в Меня, не умрет никогда. Ты веришь этому?

Кожен, хто живе і в мене вірує, — не вмре повіки. Віриш тому?»

Она говорит: — Да, господин мой, я верю, что Ты — Помазанник, Сын Божий, который должен придти в мир.

«Так, Господи, — каже йому, — вірую, що Христос єси, Божий Син, який гряде у світ цей.»

С этими словами она ушла и позвала свою сестру Мариам, шепнув ей: «Учитель здесь, Он зовет тебя».

Те сказавши, пішла й покликала свою сестру Марію та й каже пошепки: «Учитель прийшов і тебе кличе.»

Услышав это, Мариам быстро поднялась и пошла к нему.

Ледве та вчула це, підвелася притьмом та й подалась до нього.

Иисус не входил в селение, а всё ещё оставался там, где Его встретила Марта.

Ісус ще не ввійшов у село; був він на тому місці, де його зустріла Марта.

Пришедшие утешать Мариам евреи, увидев, как поспешно она встала и вышла, и решив, что она отправилась плакать у гробницы, пошли за ней.

Юдеї ж, що були в хаті з нею та її розважали, побачивши, що Марія встала похапцем і вийшла, пішли слідом за нею, бо думали, що до гробу подалась, аби там поплакати.

Мариам, дойдя до места, где был Иисус, и увидев Его, пала к его ногам и сказала: — Господин мой, если бы Ты был здесь, не умер бы брат.

Та Марія, прийшовши туди, де був Ісус, і побачивши його, впала йому до ніг і сказала йому: «Господи, якби ти був тут, то мій брат не вмер би!»

Иисус, увидев, как плачет она и пришедшие с ней евреи, вознегодовал и, внутренне содрогнувшись,

Побачив Ісус, що вона плаче, а й юдеї, що прийшли з нею, плачуть і собі, тож відчув жалощі в дусі і, зворушений,

спросил: — Где вы его погребли? Они ответили: — Идем, господин, мы покажем.

запитав: «Де поклали ви його?» Кажуть йому: «Іди, Господи, і поглянь.»

Иисус заплакал.

Заплакав Ісус.

Евреи стали говорить: — Смотрите, как Он любил его.

І заговорили юдеї: «Бач, як він його любив!»

А кто-то из них заметил: — Неужели этот Человек, открывший глаза слепому, не мог что-нибудь сделать, чтобы Лазарь не умер!

А деякі з них мовили: «Чи ж оцей, що сліпому очі зрячими вчинив, не міг так учинити, щоб і отой не помер?»

Снова вознегодовав, Иисус приблизился к гробнице. Это была пещера, вход в которую был завален камнем.

І знову жалощі відчув Ісус у собі і подався до гробу. А була то печера, і камінь лежав зверху.

Иисус сказал: — Уберите камень. Марта, сестра умершего, говорит ему: — Господин мой, уже смердит, — ведь пошёл четвертый день.

«Відкотіть камінь», звелів Ісус. Марта ж, сестра померлого, каже йому: «Господи, відгонить уже: четвертий бо день.»

Иисус сказал: — Разве не говорил я тебе: «Если будешь верить, увидишь Божью славу»?

«А хіба я тобі не казав, — озвавсь Ісус, — що коли віруєш, то побачиш славу Божу?»

Тогда они отодвинули камень. Иисус, подняв глаза к небу, сказал: — Благодарю тебя, Отец, за то, что ты услышал Меня.

Відкотили отже камінь. І звів Ісус очі вгору й мовив: «Отче, тобі подяку складаю, що вислухав єси мене!

Я знаю, что Ты слышишь Меня всегда, но говорю это ради стоящих здесь — чтобы они поверили, что Я послан Тобой.

Я добре знаю, що повсякчас вислуховуєш мене, тож тільки з-за люду, який ото стоїть навколо, сказав я: щоб вони увірили, що ти мене послав.»

Сказав это, Он громко крикнул: — Лазарь, выходи!

А промовивши те, кликнув на ввесь голос: «Лазарю, вийди сюди!»

Вышел мертвец, по рукам и ногам обвитый льняной тканью, с лицом, закрытым покрывалом. Иисус приказал: — Распеленайте его, пусть идёт.

І мертвий вийшов із зав'язаними в полотно руками й ногами та обличчям, хусткою обмотаним. І сказав їм Ісус: «Розв'яжіть його і пустіть, нехай ходить.»

Из евреев, приходивших к Мариам и видевших, что Он сделал, многие поверили в Него.

І бачивши, що вчинив Ісус, увірували в нього численні юдеї, які зійшлися були до Марії.

А некоторые пошли к фарисеям и рассказали, что совершил Иисус.

Деякі з них, однак, пішли до фарисеїв та й оповіли їм, що вчинив Ісус.

Тогда первосвященники и фарисеи собрали Высокий Совет и стали обсуждать: «Что нам делать? Много знаков творит Этот Человек.

Зібрали тоді первосвященики та фарисеї раду й заговорили: «Що робити нам? Силу чудес отой чоловік робить!

Если мы Ему позволим и дальше так действовать, то все в Него поверят, а тогда придут римляне и отнимут у нас и Святое Место и народ».

Якщо залишимо його так, то всі увірують у нього, тож нагрянуть римляни, місто наше знищать та й народ наш!»

Один из них, некий Кайафа, в тот год первосвященник, сказал: — Вы ничего не понимаете!

Один же з них, Каяфа, що був первосвященик того року, мовив до них: «Нічого ви не розумієте,

Подумайте, разве не лучше для вас, если один человек умрет за народ, а не целый народ пропадет?

то й не здогадаєтеся, що ліпше вам буде, коли один чоловік за народ помре, а не ввесь люд загине.»

Он сказал это не сам от себя, но так как был в тот год первосвященником, в пророческом вдохновении предсказал, что Иисус умрет за народ

Сказав же він так не від себе самого, але, бувши первосвящеником того року пророкував, що Ісус мав умерти за народ;

и не только за народ, но и ради того, чтобы рассеянных повсюду Божьих детей собрать воедино.

і не тільки за народ, але й за те, щоб зібрати в одне розкидані діти Божі.

Итак, в этот день они приняли решение убить Его.

Від того, отже, дня ухвалили вони його вбити.

Поэтому Иисус уже не ходил среди евреев открыто, а ушёл оттуда в область на границе с пустыней, в город Эфраим, где и остался с учениками.

Тому не ходив уже Ісус більше відкрито серед юдеїв, а подався звідти в околицю неподалеку пустині, у місто, зване Ефраїм, і перебував там з учнями своїми.

Приближалась Пасха, еврейский праздник, и со всей страны люди поднялись в Иерусалим, чтобы очиститься накануне праздника.

А надходила юдейська Пасха, і багато людей з країни прибуло перед Пасхою до Єрусалиму, щоб очиститися.

Они искали там Иисуса и, собравшись в Храме, переговаривались: «Как вы думаете, не придет ли Он на праздник?»

Вони отже шукали Ісуса і, стоявши у храмі, говорили між собою: «Як вам здається? Хіба не прийде він на свято?»

А первосвященники и фарисеи, намереваясь схватить Его, распорядились, чтобы всякий, кто узнает, где Он, сообщал им.

Первосвященики ж і фарисеї повеліли, що коли хто знатиме, де він, то має виказати, щоб його схопити.

« 10 глава 12 глава »