От Иоанна 12 глава

Евангелие от Иоанна
Синодальный перевод → Переклад Хоменка

За шесть дней до Пасхи пришёл Иисус в Вифанию, где был Лазарь умерший, которого Он воскресил из мёртвых.

Шість день перед Пасхою прибув Ісус у Витанію, де перебував Лазар, якого воскресив був з мертвих.

Там приготовили Ему вечерю, и Марфа служила, и Лазарь был одним из возлежавших с Ним.

Там, отже, справили йому вечерю, і Марта прислуговувала; а й Лазар був серед тих, які разом з ним посідали до столу.

Мария же, взяв фунт нардового чистого драгоценного мира, помазала ноги Иисуса и отёрла волосами своими ноги Его; и дом наполнился благоуханием от мира.

Марія ж узяла літру мира з щирого нарду, вельми дорогого, помазала ноги Ісуса й обтерла їх волоссям своїм; і наповнився дім пахощами мира.

Тогда один из учеников Его, Иуда Симонов Искариот, который хотел предать Его, сказал:

Каже тоді один з його учнів, Юда Іскаріотський, що мав його зрадити:

Для чего бы не продать это миро за триста динариев и не раздать нищим?

«Чому не продано це миро за триста динаріїв і не роздано бідним?»

Сказал же он это не потому, чтобы заботился о нищих, но потому, что был вор. Он имел при себе денежный ящик и носил, что туда опускали.

Сказав же так не тому, що піклувався про бідних, але тому, що був злодій: із скарбнички, яку тримав при собі, крав те, що туди вкидувано.

Иисус же сказал: оставьте её; она сберегла это на день погребения Моего.

Тож Ісус промовив: «Лиши її. На день мого похорону зберегла вона те миро.

Ибо нищих всегда имеете с собою, а Меня не всегда.

Бідних матимете з собою повсякчас, мене ж матимете не завжди.»

Многие из Иудеев узнали, что Он там, и пришли не только для Иисуса, но чтобы видеть и Лазаря, которого Он воскресил из мёртвых.

Тим часом дізналася сила народу, що він там, то й посходились — не тільки Ісуса ради, а й щоб побачити Лазаря, якого він з мертвих воскресив.

Первосвященники же положили убить и Лазаря,

Тоді первосвященики ухвалили і Лазаря вбити,

потому что ради него многие из Иудеев приходили и веровали в Иисуса.

численні бо юдеї залишили їх із-за нього й увірували в Ісуса.

На другой день множество народа, пришедшего на праздник, услышав, что Иисус идёт в Иерусалим,

Наступного дня сила людей, що прийшли на свято, зачувши, що Ісус іде в Єрусалим,

взяли пальмовые ветви, вышли навстречу Ему и восклицали: осанна! благословен грядущий во имя Господне, Царь Израилев!

узяли пальмове гілля й вийшли йому назустріч з окликами: «Осанна! Благословен той, хто йде в ім'я Господнє, ізраїльський цар!»

Иисус же, найдя молодого осла, сел на него, как написано:

І знайшовши осля, Ісус сів на нього, — як ото написано:

«не бойся, дщерь Сионова! се, Царь твой грядёт, сидя на молодом осле».

Не страхайся, дочко Сіону, ось іде твій цар верхи на жереб'яті ослициному.

Ученики Его сперва не поняли этого; но когда прославился Иисус, тогда вспомнили, что так было о Нём написано, и это сделали Ему.

Не збагнули того спершу його учні, але коли Ісус прославився, згадали вони, що то було написано про нього й що то з ним таке вчинено.

Народ, бывший с Ним прежде, свидетельствовал, что Он вызвал из гроба Лазаря и воскресил его из мёртвых.

Але й народ, що був при ньому, коли то він був викликав Лазаря з гробу та його з мертвих воскресив, — про те свідчив.

Потому и встретил Его народ, ибо слышал, что Он сотворил это чудо.

Тим то, власне, народ і вийшов йому назустріч: довідався бо, що він учинив те чудо.

Фарисеи же говорили между собою: видите ли, что не успеваете ничего? весь мир идёт за Ним.

А фарисеї між собою тоді говорили: «Бачите, що тоді щось зарадити, бо ввесь світ іде за ним.»

Из пришедших на поклонение в праздник были некоторые Еллины.

Були ж серед тих, які прийшли поклонитися на свято, деякі греки.

Они подошли к Филиппу, который был из Вифсаиды Галилейской, и просили его, говоря: господин! нам хочется видеть Иисуса.

Ті приступили до Филипа, що був з Витсаїди Галилейської, і попросили його, так мовивши: «Пане, хочемо побачити Ісуса.»

Филипп идёт и говорит о том Андрею; и потом Андрей и Филипп сказывают о том Иисусу.

Приходить Филип, говорить Андрієві, а Андрій з Филипом, знову ж таки, приходять та й говорять Ісусові.

Иисус же сказал им в ответ: пришёл час прославиться Сыну Человеческому.

І відрікає їм Ісус: «Прийшла година для прославлення Сина Чоловічого.

Истинно, истинно говорю вам: если пшеничное зерно, пав в землю, не умрёт, то останется одно; а если умрёт, то принесёт много плода.

Істинно, істинно говорю вам: Пшеничне зерно, коли не впаде на землю і не завмре, залишиться саме-одне; коли ж завмре, то рясний плід принесе.

Любящий душу свою погубит её; а ненавидящий душу свою в мире сём сохранит её в жизнь вечную.

Хто життя своє любить, той погубить його; хто ж зненавидить своє життя на цьому світі, той збереже його, щоб жити вічно.

Кто Мне служит, Мне да последует; и где Я, там и слуга Мой будет. И кто Мне служит, того почтит Отец Мой.

Хто служить мені, хай іде слідом за мною: і де я, там і слуга мій буде. Того, хто мені служить, пошанує Отець.

Душа Моя теперь возмутилась; и что Мне сказать? Отче! избавь Меня от часа сего! Но на сей час Я и пришёл.

Тепер стривожилась душа моя, — і що мені казати? Спаси мене, Отче, від години цієї? Але на те ж я і прийшов — на цю годину!

Отче! прославь имя Твоё. Тогда пришёл с неба глас: и прославил и ещё прославлю.

Отче, прослав своє ім'я!» І голос із неба злинув: «І прославив, — і знову прославлю!»

Народ, стоявший и слышавший то, говорил: это гром; а другие говорили: Ангел говорил Ему.

Народ, що стояв там і чув те, говорив: «То був грім.» А інші: «Ангел промовляв до нього!»

Иисус на это сказал: не для Меня был глас сей, но для народа.

Та сказав Ісус у відповідь: «Не заради мене ізлинув голос той, лише заради вас.

Ныне суд миру сему; ныне князь мира сего изгнан будет вон.

Тепер світові цьому суд; тепер вигнаний буде геть князь цього світу.

И когда Я вознесён буду от земли, всех привлеку к Себе.

Я ж, коли від землі буду піднесений, усіх притягну до себе.»

Сие говорил Он, давая разуметь, какою смертью Он умрёт.

Це казав він, щоб зазначити, якою смертю вмре.

Народ отвечал Ему: мы слышали из закона, что Христос пребывает вовек; как же Ты говоришь, что должно вознесену быть Сыну Человеческому? кто Этот Сын Человеческий?

Народ же озвавсь до нього: «З закону ми чули, що Христос повіки перебуватиме. Як же ти кажеш, що Син Чоловічий має бути піднесений? Хто це такий — отой Син Чоловічий?»

Тогда Иисус сказал им: ещё на малое время свет есть с вами; ходите, пока есть свет, чтобы не объяла вас тьма, — а ходящий во тьме не знает, куда идёт.

Відрік же їм Ісус: «Ще трохи часу світло з вами. Ходіте, поки світло у вас, щоб не пойняла вас тьма. Хто ходить у тьмі, не відає, куди йде.

Доколе свет с вами, веруйте в свет, да будете сынами света. Сказав это, Иисус отошёл и скрылся от них.

Поки у вас світло — віруйте у світло, щоб світла синами вам стати!» Це сказавши, віддалився Ісус і скрився від них.

Столько чудес сотворил Он пред ними, и они не веровали в Него,

Вони не вірували в нього, хоч і скільки сподіяв він чудес у них на очу,

да сбудется слово Исаии пророка: «Господи! кто поверил слышанному от нас? и кому открылась мышца Господня?»

щоб збулось слово пророка Ісаї, що сказав: «Господи, хто повірив тому, що чули ми, і рамено Господнє кому об'явилось?»

Потому не могли они веровать, что, как ещё сказал Исаия,

Не могли ж вони увірувати, бо Ісая ще так був сказав:

«народ сей ослепил глаза свои и окаменил сердце своё, да не видят глазами, и не уразумеют сердцем, и не обратятся, чтобы Я исцелил их».

«Засліпив він їм очі, заціпенив їм серце, щоб не бачили очима, щоби серцем не розуміли і не навернулись, щоб я їх вигоїв.»

Сие сказал Исаия, когда видел славу Его и говорил о Нём.

Це сказав Ісая, коли славу його бачив і говорив про нього.

Впрочем, и из начальников многие уверовали в Него; но ради фарисеев не исповедывали, чтобы не быть отлучёнными от синагоги,

А, однак, чимало й увірувало в нього, навіть із знатних, лише з огляду на фарисеїв не признавалися, щоб їх не вилучили з синагоги;

ибо возлюбили больше славу человеческую, нежели славу Божию.

славу бо людську дужче вони любили ніж славу Божу.

Иисус же возгласил и сказал: верующий в Меня не в Меня верует, но в Пославшего Меня.

Тоді сказав Ісус на ввесь голос: «Хто вірує в мене — вірує не в мене, а в того, хто послав мене.

И видящий Меня видит Пославшего Меня.

І хто мене бачить, той бачить того, хто послав мене.

Я — свет, пришёл в мир, чтобы всякий верующий в Меня не оставался во тьме.

Я — світло, на світ прийшов, щоб кожен, хто в мене вірує, не перебував у темряві.

И если кто услышит Мои слова и не поверит, Я не сужу его, ибо Я пришёл не судить мир, но спасти мир.

Коли хтось мої слова слухає, а їх не береже, я його не суджу, бо я прийшов не судити світ, а спасти світ.

Отвергающий Меня и не принимающий слов Моих имеет судью себе: слово, которое Я говорил, оно будет судить его в последний день.

Хто мене відкидає і слів моїх не приймає, має той суддю свого: слово, яке я вирік, судитиме його дня останнього.

Ибо Я говорил не от Себя; но пославший Меня Отец, Он дал Мне заповедь, что сказать и что говорить.

Бо не від себе вирікав я: Отець, який послав мене, дав мені заповідь, що мені казати і що промовляти.

И Я знаю, что заповедь Его есть жизнь вечная. Итак, что Я говорю, говорю, как сказал Мне Отец.

І я знаю, що заповідь його — життя вічне. Те, отже, що я кажу, кажу так, як Отець повідав мені.»

Примечания:

Синодальный перевод

15 дщерь — дочь.

15 грядёт — идёт; (от ст.-слав. грясти — приближаться, приходить, неожиданно появляться).

« 11 глава 13 глава »