От Иоанна 12 глава

Евангелие от Иоанна
Синодальный перевод → Сучасний переклад

За шесть дней до Пасхи пришёл Иисус в Вифанию, где был Лазарь умерший, которого Он воскресил из мёртвых.

За шість днів до Пасхи Ісус подався до Віфанії, де жив Лазар, якого Він воскресив із мертвих.

Там приготовили Ему вечерю, и Марфа служила, и Лазарь был одним из возлежавших с Ним.

Там Йому приготували вечерю, і Марта прислуговувала за столом. Серед тих, хто з Ним вечеряв, був і Лазар.

Мария же, взяв фунт нардового чистого драгоценного мира, помазала ноги Иисуса и отёрла волосами своими ноги Его; и дом наполнился благоуханием от мира.

Марія взяла глечик, де було з півлітра [42] дорогоцінних пахощів, зроблених із справжнього нарду, облила ними Ісусові ноги, витерла їх своїм волоссям, і чудовий аромат мирра наповнив увесь дім.

Тогда один из учеников Его, Иуда Симонов Искариот, который хотел предать Его, сказал:

Один із Ісусових учнів, Юда Іскаріот, який мав Його зрадити, сказав:

Для чего бы не продать это миро за триста динариев и не раздать нищим?

«Чому було б ці пахощі не продати за триста срібних монет [43] і не роздати гроші бідним?»

Сказал же он это не потому, чтобы заботился о нищих, но потому, что был вор. Он имел при себе денежный ящик и носил, что туда опускали.

Юда мовив це не тому, що дбав про бідних, а тому, що був злодієм. Він завідував скринькою з пожертвуваннями і крав гроші звідти.

Иисус же сказал: оставьте её; она сберегла это на день погребения Моего.

«Залиш її! — сказав Ісус. — Нехай вона робить свою справу, бо прийшов час приготувати Мене для поховання.

Ибо нищих всегда имеете с собою, а Меня не всегда.

Бідні завжди будуть з вами, [44] а Я — ні».

Многие из Иудеев узнали, что Он там, и пришли не только для Иисуса, но чтобы видеть и Лазаря, которого Он воскресил из мёртвых.

Багато юдеїв, дізнавшись, що Ісус у Віфанії, прийшло на свято, щоб побачити Його. Вони хотіли побачити й Лазаря, якого Ісус воскресив із мертвих.

Первосвященники же положили убить и Лазаря,

Тоді головні священики змовилися вбити й Лазаря.

потому что ради него многие из Иудеев приходили и веровали в Иисуса.

Бо через нього багато юдеїв кидали своїх вождів і починали вірити в Ісуса.

На другой день множество народа, пришедшего на праздник, услышав, что Иисус идёт в Иерусалим,

12-13 Наступного дня великий натовп людей прийшов до Єрусалиму на Пасхальне свято. Почувши, що Ісус має там бути, люди взяли пальмове гілля й пішли зустрічати Його, вигукуючи: «Осанна! [45] Благословенний Той, Хто приходить в ім’я Господнє!Благословенний будь, Царю ізраїльський!»

взяли пальмовые ветви, вышли навстречу Ему и восклицали: осанна! благословен грядущий во имя Господне, Царь Израилев!

Иисус же, найдя молодого осла, сел на него, как написано:

Знайшовши віслюка, Ісус сів на нього, як було написано у Святому Писанні:

«не бойся, дщерь Сионова! се, Царь твой грядёт, сидя на молодом осле».

«Не бійся, місто Сіонське [46]! Ось Цар твій їде верхи на віслюкові».

Ученики Его сперва не поняли этого; но когда прославился Иисус, тогда вспомнили, что так было о Нём написано, и это сделали Ему.

Спочатку Його учні не зрозуміли цього, та після вознесіння Ісуса до Слави, вони згадали, що саме так було написано про Нього у Святому Писанні, і що саме так усе і трапилося з Ним.

Народ, бывший с Ним прежде, свидетельствовал, что Он вызвал из гроба Лазаря и воскресил его из мёртвых.

Ті, хто був з Ісусом, коли Він воскресив Лазаря з мертвих і звелів йому вийти з могили, почали всім розповідати про те, що сталося.

Потому и встретил Его народ, ибо слышал, что Он сотворил это чудо.

Через те й натовп пішов Йому назустріч, бо всі почули, що саме Він здійснив це чудо.

Фарисеи же говорили между собою: видите ли, что не успеваете ничего? весь мир идёт за Ним.

Тоді фарисеї почали говорити поміж собою: «Ви бачите, нам так і не вдасться щось зробити! Он гляньте, здається, що весь світ пішов за Ним!»

Из пришедших на поклонение в праздник были некоторые Еллины.

Серед тих, xто прийшли поклонитися Господу на Пасху, були греки.

Они подошли к Филиппу, который был из Вифсаиды Галилейской, и просили его, говоря: господин! нам хочется видеть Иисуса.

Вони підійшли до Пилипа з Вефсаїди, що в Ґалилеї, і мовили: «Добродію, ми хочемо побачити Ісуса». Пилип пішов до Андрія і сказав йому про це.

Филипп идёт и говорит о том Андрею; и потом Андрей и Филипп сказывают о том Иисусу.

Тоді Андрій разом з Пилипом пішли й розповіли про все Ісусові.

Иисус же сказал им в ответ: пришёл час прославиться Сыну Человеческому.

Тоді Ісус відповів їм: «Час прийшов для Сина Людського прославитися.

Истинно, истинно говорю вам: если пшеничное зерно, пав в землю, не умрёт, то останется одно; а если умрёт, то принесёт много плода.

Істинно кажу вам: якщо пшеничне зерно не впаде в ґрунт і не загине, то залишиться одне. Коли ж воно впаде в ґрунт і загине, то принесе багато зерен і дасть добрий врожай.

Любящий душу свою погубит её; а ненавидящий душу свою в мире сём сохранит её в жизнь вечную.

Той, хто любить власне життя, загубить його, хто ж охоче віддає своє життя в цьому світі, той збереже його для вічного життя.

Кто Мне служит, Мне да последует; и где Я, там и слуга Мой будет. И кто Мне служит, того почтит Отец Мой.

Хто служить Мені, має йти слідом, і там, де Я перебуватиму, буде й слуга Мій. Того, хто служить Мені, шануватиме і Отець Мій».

Душа Моя теперь возмутилась; и что Мне сказать? Отче! избавь Меня от часа сего! Но на сей час Я и пришёл.

«Зараз Я стурбований. Що Мені сказати? Можливо, такі слова: „Отче, врятуй Мене від цього часу страждань”. Ні, тому, що саме заради цих страждань Я й прийшов.

Отче! прославь имя Твоё. Тогда пришёл с неба глас: и прославил и ещё прославлю.

Отче, нехай станеться те, що принесе Тобі Славу». І почувся Голос з неба: «Я вже прославив ім’я Своє і ще прославлю».

Народ, стоявший и слышавший то, говорил: это гром; а другие говорили: Ангел говорил Ему.

Тоді з натовпу, який був там, ті, хто чув це, почали казати, що то був грім. Деякі з них казали: «То Ангел говорив з Ним!»

Иисус на это сказал: не для Меня был глас сей, но для народа.

І відповів Ісус: «Не для Мене той голос пролунав, а для вас.

Ныне суд миру сему; ныне князь мира сего изгнан будет вон.

Судний час прийшов для цього світу, і скинуто буде його правителя.[47]

И когда Я вознесён буду от земли, всех привлеку к Себе.

І коли Я вознесуся [48] над землею, то приверну всіх людей до Себе».

Сие говорил Он, давая разуметь, какою смертью Он умрёт.

Він так сказав, щоб показати, яку смерть має прийняти.

Народ отвечал Ему: мы слышали из закона, что Христос пребывает вовек; как же Ты говоришь, что должно вознесену быть Сыну Человеческому? кто Этот Сын Человеческий?

І тоді народ Йому відповів: «Наш Закон каже, що Христос житиме вічно, то як же ти можеш говорити, що Син Людський вознесеться? І хто ж Він, Син Людський?»

Тогда Иисус сказал им: ещё на малое время свет есть с вами; ходите, пока есть свет, чтобы не объяла вас тьма, — а ходящий во тьме не знает, куда идёт.

І мовив Ісус: «Світло [49] ще не довго буде з вами. Ідіть, поки Світло маєте, щоб темрява не застала вас, бо той, хто ходить у пітьмі, не знає, куди йде.

Доколе свет с вами, веруйте в свет, да будете сынами света. Сказав это, Иисус отошёл и скрылся от них.

Вірте у Світло, поки Світло з вами, бережіть віру в Нього, щоб стати синами Світла». Мовивши це, Ісус пішов геть і сховався від людей.

Столько чудес сотворил Он пред ними, и они не веровали в Него,

Хоча Ісус і здійснив усі ці дива в присутності людей, вони однак не вірили Йому.

да сбудется слово Исаии пророка: «Господи! кто поверил слышанному от нас? и кому открылась мышца Господня?»

Бо здійснилося сказане пророком Ісаєю: «Господи, хто повірив у те, що ми сказали? Хто бачив силу Господню?»

Потому не могли они веровать, что, как ещё сказал Исаия,

Через те вони не могли повірити, бо Ісая сказав ще й таке:

«народ сей ослепил глаза свои и окаменил сердце своё, да не видят глазами, и не уразумеют сердцем, и не обратятся, чтобы Я исцелил их».

«Бог зробив людей сліпими, а серця іхні кам’яними, щоб вони не могли бачити очима і розуміти серцем своїм, щоб не могли вони звернутися до Господа й отримати зцілення від Нього».

Сие сказал Исаия, когда видел славу Его и говорил о Нём.

Ісая сказав так, бо бачив Його Славу і говорив про Нього.

Впрочем, и из начальников многие уверовали в Него; но ради фарисеев не исповедывали, чтобы не быть отлучёнными от синагоги,

Та багато людей, навіть дехто з юдейських правителів, повірили в Ісуса. Однак, боячись фарисеїв, вони не могли відкрито признатися в цьому, щоб їх не вигнали з синагоги.

ибо возлюбили больше славу человеческую, нежели славу Божию.

Вони любили мирську хвалу більше, ніж хвалу Божу.

Иисус же возгласил и сказал: верующий в Меня не в Меня верует, но в Пославшего Меня.

І мовив Ісус на весь голос: «Хто вірить у Мене, той справді вірить і в Того, Хто послав Мене.

И видящий Меня видит Пославшего Меня.

А хто Мене бачить, той бачить і Того, Хто послав Мене.

Я — свет, пришёл в мир, чтобы всякий верующий в Меня не оставался во тьме.

Я прийшов у цей світ як Світло, щоб жоден, хто вірить у Мене, не залишався б у темряві.

И если кто услышит Мои слова и не поверит, Я не сужу его, ибо Я пришёл не судить мир, но спасти мир.

Якщо ж хто почує Мої слова, та не коритиметься їм, то Я йому не суддя, бо не судити світ Я прийшов, а врятувати його.

Отвергающий Меня и не принимающий слов Моих имеет судью себе: слово, которое Я говорил, оно будет судить его в последний день.

Хто Мене не визнає і не приймає слова Мої, тому буде інший суд: ті слова, яким Я навчав, будуть йому суддею в Останній день.

Ибо Я говорил не от Себя; но пославший Меня Отец, Он дал Мне заповедь, что сказать и что говорить.

Бо говорю Я не від Себе. Отець, Який послав Мене, дав Мені заповідь, як і чого Я маю навчати.

И Я знаю, что заповедь Его есть жизнь вечная. Итак, что Я говорю, говорю, как сказал Мне Отец.

І Я знаю, що Його наказ приносить вічне життя. Тож Я кажу те, що Отець велів Мені».

Примечания:

Синодальный перевод

15 дщерь — дочь.

15 грядёт — идёт; (от ст.-слав. грясти — приближаться, приходить, неожиданно появляться).

« 11 глава 13 глава »