Євреїв 10 глава

Послання до євреїв
Переклад Хоменка → Перевод Еп. Кассиана

Закон бо, мавши лиш тінь майбутніх благ, а не самий образ речей, ніколи не може тими самими жертвами, які приносяться щороку, повсякчасно зробити досконалими тих, які приступають до Бога.

Ибо Закон, имея тень будущих благ, не самый образ вещей, никогда не может одними и теми же жертвами, которые из года в год постоянно приносятся, сделать приступающих совершенными.

Чи ж їх не перестали б приносити, коли б ті, що служать, очистившись раз назавжди, не мали більше ніякої свідомости гріхів?

Иначе, разве не перестали бы их приносить, потому что совершающие это служение, будучи раз навсегда очищены, не имели бы уже никакого сознания грехов?

Власне, навпаки: ними нагадуються щороку гріхи,

Но этими жертвами напоминается о грехах из года в год.

бо неможливо, щоб кров волів та козлів усунула гріхи.

Ибо невозможно, чтобы кровь быков и тельцов уничтожала грехи.

Тому, входячи у світ, говорив: «Ти не хотів ні жертв, ані приносу, але приготував єси тіло мені.

Поэтому Христос, входя в мир, говорит: Жертвы и приношения Ты не восхотел, но тело уготовил Мне;

Ти не вподобав собі ні всепалень, ні жертви за гріхи.

всесожжения и жертвы за грех не были Тебе благоугодны.

Тоді я сказав: Ось іду, бо у сувої книги написано про мене, щоб учинити твою волю, Боже.»

Тогда Я сказал: вот, Я пришел, — в книжном списке написано о Мне — чтобы исполнить. Боже, волю Твою.

Сказавши вище: «Ні жертв, ані приношень, ні всепалень, ані жертви за гріхи ти не схотів і не вподобав собі», дарма що вони приносяться за законом, тоді сказав:

Говоря сперва: жертв и приношений и всесожжений и жертвы за грех Ты не восхотел и Тебе они не были благоугодны, (те, что по Закону приносятся), —

«Ось я іду вчинити твою волю.» Касує, отже, перше, щоб установити друге.

Он затем прибавил: вот, Я пришел, чтобы исполнить волю Твою. Он отменяет первое, чтобы установить второе.

Силою тієї волі ми освячені приносом тіла Ісуса Христа раз назавжди.

По этой-то воле мы освящены принесением тела Иисуса Христа раз навсегда.

Кожен священик стоїть щодня, служачи і часто приносячи ті самі жертви, які ніколи не можуть гріхів змити.

И, тогда как каждый священник изо дня в день стоит, служа и принося много раз одни и те же жертвы, которые никогда не могут истребить грехов, —

Він же, принісши лиш одну за гріхи жертву, возсів назавжди по правиці Бога,

Он, принеся одну жертву за грехи, навсегда воссел по правую сторону Бога,

чекаючи далі, поки його вороги не будуть покладені, як підніжок, йому під ноги.

ожидая затем, пока не будут положены враги Его в подножие ног Его.

Бо він лиш одним приносом удосконалив назавжди тих, що освячуються.

Ибо Он одним приношением сделал навсегда совершенными освящаемых.

Про це й Дух Святий теж свідчить, коли каже:

Свидетельствует же нам и Дух Святой; ибо после того, как Он сказал:

«Ось той завіт, що його я по тих днях заключу з ними, каже Господь: вкладу мої закони в серця їхні, й на умах їхніх випишу їх.

Это завет, который Я заключу с ними, после дней тех, говорит Господь; вложу законы Мои в сердца их, и в мыслях их напишу их, (Он говорит:)

Ні їхніх гріхів, ні беззаконня більше не згадуватиму.»

и грехов их и беззаконий их не вспомню более.

А де прощення гріхів, там непотрібно вже приносу за гріхи.

А там, где отпущение грехов, нет уже и приношения за грех.

Отож, брати, маючи завдяки крові Ісуса свобідний вступ до святині,

Итак, братья, имея дерзновение входить во святилище кровью Иисуса,

який він нам відкрив дорогою новою і живою, через завісу, що є його тілом,

путем новым и живым, который Он вновь открыл нам через завесу, то есть плоть Свою,

і маючи великого священика над Божим домом,

и имея Священника великого над домом Божиим, —

приступаймо з щирим серцем, у повноті віри, очистивши серця від лукавої совісти й омивши тіло чистою водою.

будем приступать с искренним сердцем в полноте веры, кроплением очистив сердца от лукавой совести и омыв тело водою чистой.

Держімо непохитне визнання надії, — бо той, хто обіцяв, вірний.

Будем держаться исповедания надежды неуклонно, ибо верен Обещавший;

І зважаймо один на одного, заохочуючи до любови й до діл добрих;

и будем внимательны друг ко другу, поощряя к любви и добрым делам,

не залишаймо своїх сходин, як то в декого є звичай, а, навпаки, втішаймо себе, і то тим більше, що бачите, як зближається день.

не оставляя собрания своего, как есть у некоторых обычай, но призывая к бодрости, и тем более, чем ближе вы видите День.

Бо коли ми, одержавши повне спізнання правди, грішимо добровільно, то вже немає за гріхи жертви,

Ибо если, получив познание истины, мы произвольно грешим, — то не остается уже жертвы за грех,

а якесь страшне очікування суду й вогонь помсти палаючий, який має пожерти супротивників.

но некое страшное ожидание суда и ярость огня, готового пожрать противников.

Коли хтось відкидав закон Мойсея, він немилосердно гинув смертю при двох чи трьох свідках.

Человек, отвергший Закон Моисеев, без милосердия подвергается смерти на основании показаний двух или трех свидетелей;

Оскільки гіршої, подумайте самі, заслужить кари той, хто потоптав Божого Сина й уважав кров завіту, якою освятився, за звичайну, і Духа благодаті зневажив?

насколько худшего наказания, думаете вы, будет достоин тот, кто попрал Сына Божия и кровь завета, которою был освящен, не почтив её как святыню и оскорбив Духа Святого,

Знаємо того, хто мовив: «До мене належить відплата, я відплачу!» І ще: «Господь судитиме народ свій.

Ибо мы знаем Того, Кто сказал: Мне отмщение, Я воздам; и еще: будет судить Господь народ Свой.

Страшно впасти в руки Бога живого!»

Страшно впасть в руки Бога Живого!

Згадайте перші дні, коли ви, тількищо просвітлені, перенесли терпляче таку велику боротьбу страждань:

Вспоминайте прежние дни, когда вы, будучи просвещены, претерпели великий подвиг страдания,

ви були чи то самі виставлені прилюдно на зневаги та на знущання, чи то ставши спільниками тих, що того зазнали.

то выставляемые напоказ в поношениях и притеснениях, то приняв участие в тех, кто находились в таком же состоянии:

Ви бо й разом із в'язнями страждали і грабунок вашого майна ви з радістю приймали, знаючи, що маєте багатство краще і постійне.

ибо вы и узникам сострадали и расхищение вашего имения приняли с радостью, зная, что есть у вас имущество лучшее и пребывающее.

Не покидайте, отже, цього вашого довір'я, бо воно має велику нагороду.

Не оставляйте же дерзновения вашего, которому принадлежит великое воздаяние.

Вам бо треба терпеливости, щоб ви, виконуючи Божу волю, одержали обітницю.

Ибо терпение вам нужно, чтобы, исполнив волю Божию, получить обещанное.

Ще бо трохи, дуже мало часу, і той, хто має прийти, прийде, не забариться.

Ибо еще немного, очень немного, Грядущий придет и не замедлит.

А праведник мій з віри буде жити; коли ж він відступить, моя душа не матиме вподобання у ньому.

Но праведный Мой верою жив будет, и, если отступит, не благоволит душа Моя к нему.

Та ми не з тих, що відступають собі на погибель, а з тих, що вірують, щоб врятувати душу.

Мы же не люди отступления к погибели, но люди веры к приобретению души.

« 9 глава 11 глава »