Євреїв 10 глава

Послання до євреїв
Переклад Огієнка → Перевод Еп. Кассиана

Бо Зако́н, мавши тільки тінь майбутнього добра́, а не самий о́браз речей, тими самими жертвами, що за́вжди щороку прино́сяться, не може ніко́ли вдоскона́лити тих, хто приступає.

Ибо Закон, имея тень будущих благ, не самый образ вещей, никогда не может одними и теми же жертвами, которые из года в год постоянно приносятся, сделать приступающих совершенными.

Інакше вони перестали б прино́ситись, бо ті, хто служить, очищені раз, уже б не мали жодної свідо́мости гріхів.

Иначе, разве не перестали бы их приносить, потому что совершающие это служение, будучи раз навсегда очищены, не имели бы уже никакого сознания грехов?

Але в них спо́мин про гріхи буває щороку,

Но этими жертвами напоминается о грехах из года в год.

бо тож неможливе, щоб кров биків та козлів здіймала гріхи!

Ибо невозможно, чтобы кровь быков и тельцов уничтожала грехи.

Тому́ то, вхо́дячи в світ, Він говорить: „Жертви й прино́шення Ти не схотів, але тіло Мені приготува́в.

Поэтому Христос, входя в мир, говорит: Жертвы и приношения Ты не восхотел, но тело уготовил Мне;

Цілопа́лення й жертви поку́тної Ти не жадав.

всесожжения и жертвы за грех не были Тебе благоугодны.

Тоді Я сказав: Ось іду́, — в звої книжки про Мене написано, щоб волю чини́ти Твою, Боже“!

Тогда Я сказал: вот, Я пришел, — в книжном списке написано о Мне — чтобы исполнить. Боже, волю Твою.

Він вище сказав, що „жертви й при́носу, та цілопа́лення й жертви поку́тної, — які за Зако́ном прино́сяться, — Ти не жадав і Собі не вподо́бав“.

Говоря сперва: жертв и приношений и всесожжений и жертвы за грех Ты не восхотел и Тебе они не были благоугодны, (те, что по Закону приносятся), —

Пото́му сказав: „Ось іду, щоб волю Твою чини́ти, Боже“. Відміняє Він перше, щоб друге поставити.

Он затем прибавил: вот, Я пришел, чтобы исполнить волю Твою. Он отменяет первое, чтобы установить второе.

У цій волі ми освячені жертвоприно́шенням тіла Ісуса Христа один раз.

По этой-то воле мы освящены принесением тела Иисуса Христа раз навсегда.

І кожен священик щоденно стоїть, слу́жачи, і часто приносить жертви ті самі, що ніко́ли не можуть зняти гріхів.

И, тогда как каждый священник изо дня в день стоит, служа и принося много раз одни и те же жертвы, которые никогда не могут истребить грехов, —

А Він за гріхи світу приніс жертву один раз, і наза́вжди „по Божій правиці засів“,

Он, принеся одну жертву за грехи, навсегда воссел по правую сторону Бога,

далі чекаючи, „аж вороги Його бу́дуть покладені за підніжка Його ніг“.

ожидая затем, пока не будут положены враги Его в подножие ног Его.

Бо жертвоприно́шенням одним вдоскона́лив Він тих, хто освячується.

Ибо Он одним приношением сделал навсегда совершенными освящаемых.

Свідкує ж і Дух Святий нам, як говорить:

Свидетельствует же нам и Дух Святой; ибо после того, как Он сказал:

„Оце заповіт, що його по цих днях встановля́ю Я з ними, говорить Господь, — Закони Свої Я дам в їхні серця́, і в їхніх думка́х напишу́ їх.

Это завет, который Я заключу с ними, после дней тех, говорит Господь; вложу законы Мои в сердца их, и в мыслях их напишу их, (Он говорит:)

А їхніх гріхів та несправедливостей їхніх Я більш не згадаю“!

и грехов их и беззаконий их не вспомню более.

А де їхнє відпущення, там нема вже жертвоприно́шення за гріхи.

А там, где отпущение грехов, нет уже и приношения за грех.

Отож, браття, ми маємо відвагу вхо́дити до святині кров'ю Ісусовою,

Итак, братья, имея дерзновение входить во святилище кровью Иисуса,

ново́ю й живою дорогою, яку нам обнови́в Він через завісу, цебто через тіло Своє,

путем новым и живым, который Он вновь открыл нам через завесу, то есть плоть Свою,

маємо й Великого Священика над домом Божим, —

и имея Священника великого над домом Божиим, —

то приступі́мо з щирим серцем, у повноті́ віри, окропи́вши серця́ від сумління лукавого та обмивши тіла́ чистою водою!

будем приступать с искренним сердцем в полноте веры, кроплением очистив сердца от лукавой совести и омыв тело водою чистой.

Трима́ймо непохи́тне визна́ння надії, вірний бо Той, Хто обіцяв.

Будем держаться исповедания надежды неуклонно, ибо верен Обещавший;

І уважаймо один за одни́м для заохо́ти до любови й до добрих учинків.

и будем внимательны друг ко другу, поощряя к любви и добрым делам,

Не кидаймо збору свого, як то зви́чай у деяких, але заохочуймося, і тим більше, скільки більше ви бачите, що зближається день той.

не оставляя собрания своего, как есть у некоторых обычай, но призывая к бодрости, и тем более, чем ближе вы видите День.

Бо як ми грішимо́ самові́льно, одержавши пізна́ння правди, то вже за гріхи не знахо́диться жертви,

Ибо если, получив познание истины, мы произвольно грешим, — то не остается уже жертвы за грех,

а страшливе якесь сподіва́ння су́ду та гнів палю́чий, що має пожерти противників.

но некое страшное ожидание суда и ярость огня, готового пожрать противников.

Хто відкидає Зако́на Мойсея, такий немилосердно вмирає „при двох чи трьох свідках“, —

Человек, отвергший Закон Моисеев, без милосердия подвергается смерти на основании показаний двух или трех свидетелей;

скільки ж більшої му́ки, — доду́муєтеся? — заслуговує той, хто потоптав Сина Божого, і хто кров заповіту, що нею освячений, за звичайну вважав, і хто Духа благодаті зневажив!

насколько худшего наказания, думаете вы, будет достоин тот, кто попрал Сына Божия и кровь завета, которою был освящен, не почтив её как святыню и оскорбив Духа Святого,

Бо знаємо Того, Хто сказав: „Мені помста належить, Я відплачу́, говорить Господь“. І ще: „Господь буде судити наро́да Свого“!

Ибо мы знаем Того, Кто сказал: Мне отмщение, Я воздам; и еще: будет судить Господь народ Свой.

Страшна́ річ — упасти в руки Бога Живого!

Страшно впасть в руки Бога Живого!

Згадайте ж про перші дні ваші, як ви просвітилися й витерпіли запеклу боротьбу стражда́нь.

Вспоминайте прежние дни, когда вы, будучи просвещены, претерпели великий подвиг страдания,

Ви були́ то видо́вищем зневаги й знуща́ння, то були́ учасниками тих, що жили́ так.

то выставляемые напоказ в поношениях и притеснениях, то приняв участие в тех, кто находились в таком же состоянии:

Ви бо страждали й з ув'язнененими, і грабу́нок свого майна́ прийняли́ з потіхою, відаючи, що маєте в небі для себе майно немину́ще та краще.

ибо вы и узникам сострадали и расхищение вашего имения приняли с радостью, зная, что есть у вас имущество лучшее и пребывающее.

Тож не відкидайте відваги своєї, бо має велику нагоро́ду вона.

Не оставляйте же дерзновения вашего, которому принадлежит великое воздаяние.

Бо вам терпеливість потрібна, щоб Божу волю вчинити й прийняти обітницю.

Ибо терпение вам нужно, чтобы, исполнив волю Божию, получить обещанное.

Бо ще „мало, дуже мало, і Той, хто має прийти, при́йде й бари́тись не бу́де!“

Ибо еще немного, очень немного, Грядущий придет и не замедлит.

А „праведний житиме вірою“. І: „Коли захитається він, то душа Моя його не вподо́бає“.

Но праведный Мой верою жив будет, и, если отступит, не благоволит душа Моя к нему.

Ми ж не з тих, хто хитається на заги́біль, але віруємо на спасі́ння душі.

Мы же не люди отступления к погибели, но люди веры к приобретению души.

« 9 глава 11 глава »