Псалтирь 108 псалом

Псалтирь
Под редакцией Кулаковых → Українська Біблія. Турконяк

Руководителю хора Псалом Давида Бог хвалы моей, молю, не будь безмолвен!

На закінчення. Псалом Давида. Боже, моєї хвали не обійди мовчанням.

Ибо злословят обо мне уста нечестивые и коварные, языками лживыми говорят обо мне.

Адже уста грішника й уста обманця розкрилися на мене, вони заговорили проти мене підступним язиком

Словами ненависти со всех сторон осыпают меня, нападают на меня без причины.

і оточили мене ненависними словами, без причини вели боротьбу зі мною.

На любовь мою враждой они отвечают, а я продолжаю молиться.

Замість того, щоб любити мене, нападали на мене, а я — молився.

Воздают они мне злом за добро, ненавистью — за любовь мою.

Вони віддали мені злом за добро, і ненавистю — за мою любов.

Выставь же против врага моего1 свидетеля нечестивого, обвинителя поставь по правую руку его.

Постав же над ним грішника, і нехай диявол стане праворуч від нього!

И на суде да окажется он виновным, сама молитва его да обернется против него.2

Коли він буде судитися, нехай вийде осудженим, а його молитва нехай стане гріхом.

Да будут дни его коротки, и должность его займет другой.

Хай укоротяться його дні, а служіння його нехай забере інший.

Да будут дети его сиротами, и жена его — вдовой.

Хай його сини стануть сиротами, а його дружина — вдовою.

Бродягами и нищими пусть будут дети его, пусть попрошайничают вдали от развалин своих.

Хай сини його, тиняючись, блукають і жебракують, хай будуть викинені зі своїх домів.

Пусть захватит заимодавец всё, что есть у него, и чужие расхитят плоды труда его.

Нехай лихвар витягне з нього все, що він має, хай чужинці розграбують плоди праці його.

Да не будет никого, кто был бы милостив к нему, никого, кто сирот бы его пожалел.

Хай не буде в нього захисника, хай не буде того, хто змилосердився би над його сиротами.

Пусть уничтожено будет потомство его, и уже в следующем поколении имя его исчезнет.

Діти його хай будуть приречені на вигублення, — в одному поколінні нехай пропаде його ім’я.

Да будет вспомянуто пред ГОСПОДОМ нечестие отцов его, и не изгладится грех матери его.

Нехай згадається перед Господом беззаконня його батьків, і гріх його матері хай не буде стертий.

Да будут грехи предков его всегда пред ГОСПОДОМ, а о них самих и памяти на земле не останется!

Хай будуть вони постійно перед Господом, і нехай зникне пам’ять про них із землі.

Ведь не думал он милость оказывать, нет — он человека удрученного, в нужде живущего и духом упавшего, преследовал, дабы его умертвить.

За те, що не пам’ятав він чинити милосердя, а переслідував до смерті бідну, вбогу, зранену серцем людину.

Любил он проклинать — пусть на него падут проклятия! Не хотел он людей благословлять — так пусть будет благословение и от него далеко!

Він полюбив прокляття, — тож вони зійдуть на нього. Не бажав благословення, — тож воно і віддалиться від нього.

Облекался он в проклятие, как в одежду, — так пусть же оно проникнет внутрь его, как вода, просочится к костям его, как елей.

Він одягнувся в прокляття, наче в одяг, тож просочилося воно в його нутро, як вода, у його кості, — як олія.

Пусть окутает оно его, как одежда, как пояс, которым подвязывается.

Нехай буде воно йому, як плащ, в який одягається, і як пояс, яким постійно підперізується.

Да будет это возмездием от ГОСПОДА обвинителям моим, тем, кто злословит обо мне.

Ось так перед Господом виглядає справа тих, які неправедно оскаржують мене і наговорюють зло на мою душу.

Но Ты, ГОСПОДИ, Владыка мой, вступись за меня ради имени Своего! Любовь Твоя так велика — спаси ж меня!

А Ти, Господи, Владико, вчини наді мною милосердя задля Твого Імені, бо добре Твоє милосердя.

Ибо угнетен я и в большой нужде, изранено сердце в груди моей.

Спаси мене, адже я бідний і вбогий, — і в мене стривожилося серце моє.

Исчезаю я, как тень вечерняя, сброшен наземь, как саранча.

Я поник, як зникаюча тінь, мене струсили, як сарану.

От поста ослабели колени мои, в полном истощении тело мое.

Мої коліна ослабли від посту, а моє тіло змарніло від браку олії.

Завидев меня, люди качают головами, стал я для них посмешищем.

Тож я став для них посміховиськом: бачили мене і похитували своїми головами.

Помоги мне, ГОСПОДИ, Боже мой! Спаси меня по любви Своей неизменной.

Допоможи мені, Господи, Боже мій, вирятуй мене за Своїм милосердям!

Пусть знают они, что спасла меня рука Твоя, что это Ты, ГОСПОДИ, совершил.

Хай дізнаються, що це Твоя рука, що Ти, Господи, зробив це.

Пусть проклинают, только бы Ты благословлял, нападения их пусть обернутся позором для них, а для слуги твоего — радостью.

Вони проклинатимуть, а Ти будеш благословляти. Хай осоромляться ті, які повстають проти мене, а Твій раб радітиме.

Пусть враги мои в бесчестье облекутся и, как плащ, носят на себе позор свой.

Щоби вкрилися ганьбою ті, котрі зводять на мене наклепи, хай накриються своїм соромом, наче подвійним одягом.

С великой благодарностью на устах восхвалять ГОСПОДА буду и в толпе народа прославлять Его,

Вельми прославлятиму Господа своїми устами, величатиму Його між багатьма,

ибо стоит Он на стороне нуждающегося, чтобы защитить его от тех, кто его на смерть осудил.

бо Він став по правиці нещасного, щоб врятувати від тих, які насідають на мою душу.

Примечания:

Под редакцией Кулаковых

6 [1] — Букв.: против него, некоторые полагают, что псалмопевец цитирует проклятия своих врагов (ст. 6−19).

7 [2] — Букв.: молитва его да будет во грех.

« 107 псалом 109 псалом »