По Луке 23 глава

Евангелие по Луке
Открытый перевод → Пераклад Л. Дзекуць-Малея

 
 

Все участники совета встали и повели Иисуса к Пилату.
 
І падняла́ся ўся грамада́ іх, і павялі Яго да Пілата,

Они принялись обвинять Иисуса, говоря: — Этот человек подрывает наши обычаи. Он против уплаты податей Цезарю и объявляет Себя Помазанником, то есть царем.
 
і пачалі абвінавачываць Яго, кажучы: Яго знайшлі мы, што псуе народ наш і забараняе плаціць падатак ке́сару, называючы Сябе́ Хрыстом-Царом.

Пилат спросил Его: — Ты действительно царь иудейский? Иисус ответил: — Это твои слова.
 
Пілат спытаўся ў Яго: Ты цар Юдэйскі? Ён сказаў яму ў адказ: ты ка́жаш.

Пилат сказал первосвященникам и народу: — Я не нахожу за этим человеком никакой вины.
 
Пілат сказаў архірэям і народу: я не знаходжу ніякае віны ў гэтым Чалаве́ку.

Но они настаивали: — Он сеет своей проповедью смуту по всей Иудее. Мало Ему Галилеи, теперь Он пришел и сюда!
 
Але яны наста́йвалі, кажучы, што Ён бунтуе народ, ву́чачы па ўсёй Юдэі, пачынаючы ад Галіле́і да гэтага ме́сца.

Услышав это, Пилат спросил, действительно ли Иисус галилеянин.
 
Пілат, пачуўшы пра Галіле́ю, спытаўся: ці-ж Ён Галіле́янін?

И, узнав, что Он из владений Ирода, отослал Его к Ироду, который в те дни тоже был в Иерусалиме.
 
І, даве́даўшыся, што Ён з краіны Ірадавай, паслаў Яго да Ірада, які ў тыя дні быў таксама ў Ерузаліме.

Увидя Иисуса, Ирод очень обрадовался, так как давно искал встречи с Ним и, будучи о Нём много наслышан, надеялся увидеть от Него какое-нибудь чудо.
 
Ірад, угле́дзіўшы Ісуса, ве́льмі ўце́шыўся, бо даўно жадаў бачыць Яго, бо шмат чуў аб Ім і спадзяваўся, што Ён учыніць не́йкае знаме́ньне.

Он долго расспрашивал Иисуса, но Тот молчал.
 
І пытаўся ў Яго многімі словамі, але Ён нічога не адказаў яму.

Между тем первосвященники и книжники, стоявшие рядом, яростно Его обвиняли.
 
Архірэі-ж і кніжнікі стаялі, заўзята абвінава́чываючы Яго.

Тогда Ирод со своими воинами стал издеваться над Иисусом и, смеха ради облачив Его в роскошный наряд, отослал Его обратно к Пилату.
 
Ірад жа з жаўне́рамі сваімі, зьняважыўшы Яго і насьмяяўшыся над Ім, адзе́ў Яго ў сьве́тлую вопратку і адаслаў назад да Пілата.

С того дня Ирод и Пилат подружились, а раньше они враждовали.
 
І сталіся ў той дзе́нь Пілат і Ірад пры́яцелямі сабе́, бо ране́й былі ў не́прыязьні між сабою.

Пилат, созвав первосвященников, старейшин и народ,
 
Пілат жа, склікаўшы архірэяў ды начальнікаў і народ,

объявил им: — Вы привели ко мне этого человека как виновного в подстрекательстве к мятежу. Я допросил Его в вашем присутствии и не нашел за Ним преступления, в котором вы Его обвиняете.
 
сказаў ім: вы прывялі да мяне́ чалаве́ка гэтага, які псуе народ; і вось я, пры вас пытаючы, не знайшоў чалаве́ка гэтага вінаватым ні ў чым тым, у чым вы абвінава́чваеце Яго;

Не нашел за Ним вины и Ирод, а потому отослал Его к нам обратно. Итак, Его не за что приговаривать к смерти.
 
і Ірад таксама, бо я яму пасылаў Яго, і нічога ня знойдзена ў Ім, дастойнага сьме́рці;

Я велю бичевать Его, а затем отпущу.
 
дык вось, пакараўшы Яго, звольню.

 
Яму-ж трэба было дзеля сьвята звольніць ім аднаго вязьня.

Тут все как один закричали: — Смерть Ему! Отпусти нам лучше Бар-Аббу.
 
Але ўве́сь народ пачаў крычаць: Вазьмі Яго! адпусьці нам Варавву!

Бар-Абба этот был арестован за подстрекательство к беспорядкам в городе и за убийство.
 
Варавва быў паса́джаны ў вязьніцу за паднятае ім у ме́сьце паўстаньне і забойства.

Пилат, желая отпустить Иисуса, обратился к ним снова,
 
Пілат ізноў прамовіў, хочучы адпусьціць Ісуса.

но они кричали: — Распни, распни Его!
 
Але яны крычалі: распні, распні Яго!

Пилат в третий раз сказал им: — Ну что Он сделал плохого? У меня нет оснований Его казнить. Я велю бичевать Его, а затем отпущу.
 
Ён трэці раз сказаў ім: Што-ж благога ўчынíў Ён? Нічога, заслугоўваючага сьме́рці, я не знайшоў у Ім; дык вось, пакараўшы Яго, звольню.

Но они стояли на своем, с криками требуя, чтобы Иисуса распяли, и в конце концов они этого добились.
 
Але яны дале́й з вялікім крыкам дамагаліся, каб Яго ўкрыжавалі. І перамог крык іх і архірэяў.

Пилат согласился исполнить их требование.
 
І Пілат прысудзіў, каб ста́лася па просьбе іх.

Он освободил арестованного за мятеж и убийство, а Иисуса отдал в их полную власть.
 
І звольніў ім паса́джанага за бунт і забойства ў вязьніцу, каго яны прасілі, а Ісуса выдаў на іх волю.

Когда солдаты вели Его на казнь, нести за Ним крест они заставили случайного прохожего, возвращавшегося с поля, некоего Симона из Кирены.
 
І, як вялі Яго, то, узяўшы не́йкага Сымона Кірэнэйца, што йшоў з поля, узвалілі на яго крыж, каб нёс за Ісусам.

Вслед за Иисусом шла большая толпа, и женщины рыдали и плакали о Нём.
 
І йшло за Ім вялікае множства народу і жанчын, якія плакалі й галасілі па Ім.

Иисус обернулся к ним и сказал: — Не плачьте обо Мне, женщины Иерусалима, плачьте о себе и о детях своих.
 
Ісус жа, зьвярнуўшыся да іх, сказаў: дочкі Ерузалімскія! ня пла́чце па Мне́, але пла́чце па сабе́ і па дзе́цях вашых;

Близится время, когда вы скажете: «Счастливы бездетные женщины, которые никогда не рожали и ни разу не кормили грудью!»
 
бо падыхо́дзяць дні, калі скажуць: шчасьлівыя няплодныя і чэравы, што не раджалі, і грудзі, што не кармілі.

Тогда горам скажут «обвалитесь на нас!» и холмам скажут «обрушьтесь на нас!»
 
Тады пачнуць гаварыць го́рам: «упадзіце на нас», і ўзго́ркам: «пакрыйце нас!»

Если так поступают с зелёным деревом, то как же обойдутся с засохшим?
 
бо калі зялёнаму дрэву гэтае робяць, то з сухім што́ ста́нецца?

Вместе с Ним вели на казнь и двух преступников.
 
Вялі з Ім на сьме́рць і двох ліхадзе́яў.

Придя на место, называемое Череп, они распяли там всех троих: Его посредине, а справа и слева — преступников.
 
І, калі прыйшлі на ме́сца, называнае Чараповае, там укрыжавалі Яго й ліхадзе́яў, аднаго па правы, а другога па ле́вы бок.

Иисус говорил: — Отец, прости их, они не понимают, что делают! Бросая жребий, они делили одежды Его.
 
Ісус жа сказаў: Аце́ц, даруй ім, бо ня ве́даюць, што робяць. І дзялілі адзе́жы Яго, кідаючы жэрабе.

Народ, стоявший вокруг, смотрел, а старейшины, потешаясь над Иисусом, говорили: — Он спасал других, так пусть спасет и себя, если Он избранник и Помазанник Божий!
 
І стаяў народ і глядзе́ў. Насьмяхаліся-ж разам з імі й нача́льнікі, ка́жучы: другіх спаса́ў, няхай жа Сябе́ Самога спасе́, калі Ён Хрыстос, выбра́нец Божы.

Измывались над Ним и солдаты. Они предлагали Ему прокисшее вино
 
Таксама й жаўне́ры ла́ялі Яго, падыхо́дзячы й падносячы воцат,

и спрашивали: — Что же Ты не спасешь себя, царь иудейский?
 
і казалі: калі Ты Цар Юдэйскі, спасі Сябе́ Самога.

Над Ним висела дощечка с надписью: «Это царь иудейский».
 
І быў над Ім надпіс, напісаны сло́вамі грэцкімі, рымскімі й жыдоўскімі: гэты ёсьць Цар Юдэйскі.

Один из распятых преступников осыпал Его бранью и говорил: — Ты ведь Помазанник! Спаси же себя и нас!
 
Адзін з паве́шаных ліхадзе́яў зьняважа́ў Яго, кажучы: калі Ты Хрыстос, спасі Сябе́ і нас.

Но другой преступник упрекнул его: — Побойся Бога! Ты ведь сам на кресте.
 
Другі-ж, наадварот, сунімаў Яго ды гаварыў: ці-ж ты не баішся Бога, калі й сам засуджаны на тое-ж?

Мы-то терпим казнь по заслугам, а за Ним нет никакой вины.
 
І мы засуджаны справядліва, бо мы дасталі тое, чаго варты нашы ўчынкі; а Ён нічога благога не зрабіў.

И ещё он сказал: — Иисус, не забудь обо мне, когда придёшь в Царство Своё!
 
І сказаў Ісусу: успо́мні аба мне́, Госпадзе, калі прыйдзеш у Царства Тваё!

Иисус ответил: — Обещаю тебе, сегодня же ты будешь со Мной в раю.
 
І сказаў яму Ісус: Запраўды́ кажу табе́: сяньня-ж будзеш са Мною ў раю.

Уже близился полдень, как вдруг над землей сгустилась тьма. Так было до трех часов пополудни,
 
Было-ж каля шо́стае гадзіны дня, і ста́лася це́мра па ўсёй зямлі да гадзіны дзявя́тае:

из-за затмения солнца. И завеса в Храме разорвалась пополам.
 
і паме́ркла сонца, і заслона ў царкве́ разарва́лася пасярэдзіне.

Иисус громко вскричал: — Отец, Тебе Я вручаю дух Мой! С этими словами Он скончался.
 
Ісус, загаласіўшы моцным голасам, сказаў: Аце́ц, у рукі Твае́ аддаю дух Мой. І, сказаўшы гэтае, аддаў дух.

Центурион, видевший это, восславил Бога и сказал: — Воистину, это был праведник.
 
Сотнік жа, бачучы зда́рыўшаеся, славіў Бога й казаў: запраўды́, чалаве́к гэты быў пра́веднік.

Люди, пришедшие посмотреть на казнь, уходили, ударяя себя в грудь.
 
І ўве́сь народ, што прыйшоў паглядзе́ць на гэта, бачучы зда́рыўшаеся, варочаўся, б’ючыся ў грудзі.

Те же, кто знал Иисуса, и женщины, сопровождавшие Его от Галилеи, глядели на это, стоя поодаль.
 
Усе́-ж, знаўшыя Яго, і жанчыны, што йшлі за Ім з Галіле́і, стаялі здалёк і глядзе́лі на гэтае.

Был среди членов совета некто по имени Иосиф, человек добрый и праведный,
 
Тады не́хта на імя Язэп, ся́бра ра́ды, чалаве́к добры і справядлівы

который не был согласен с их решением и деянием. Он происходил из иудейского города Ариматея и ждал наступления Царства Божьего.
 
(ён ня прымаў учасьця ў радзе і паступку яе́), родам з Арыматэі, ме́ста Юдэйскага, які таксама ждаў Царства Божага,

Придя к Пилату и упросив отдать тело Иисуса,
 
прыйшоў да Пілата і прасіў Це́ла Ісусавага;

он снял Его, спеленал льняным полотном и положил в скальную гробницу, ещё ни разу не использованную для погребения.
 
і, зьняўшы Яго, абвіў плашчаніцаю і палажыў Яго ў гробе, высечаным у скале́, дзе́ яшчэ ніхто ня быў пакла́дзены.

Это был день Приготовлений, и совсем немного оставалось до начала субботы.
 
Дзе́нь той быў пятніца, і надыходзіла субота.

Проследив за Иосифом, женщины, которые пришли из Галилеи вместе с Иисусом, запомнили, в какой гробнице Он был похоронен.
 
І жанчыны, што прыйшлі з Ісусам з Галіле́і, пайшлі і глядзе́лі магілу і як клалі це́ла Яго;

Возвратясь, они приготовили благовонное миро, а в субботу, как того требует заповедь, отдыхали.
 
вярнуўшыся-ж прыгатавалі пахі і масьці; і ў суботу супачывалі паводле прыказа́ньня.

Примечания:

 
 
Пераклад Л. Дзекуць-Малея
45 царква = храм.
 


2007–2024. Сделано с любовью для любящих и ищущих Бога. Если у вас есть вопросы или пожелания, то пишите нам: bible-man@mail.ru.