Йова 13 глава

Книга Йова
Переклад Огієнка → Елизаветинская на русском

Ось усе оце бачило око моє, чуло ухо моє, — та й усе заува́жило.

Се, сия виде око мое, и слыша ухо мое,

Як знаєте ви — знаю й я, я не нижчий від вас,

и вем, елика и вы весте: и не неразумнее есмь вас.

і я говори́тиму до Всемогутнього, і переко́нувати хочу Бога!

Но обаче и аз ко Господу возглаголю, обличу же пред ним, аще восхощет.

Та неправду кує́те тут ви, лікарі́ непутя́щі ви всі!

Вы бо есте врачеве неправеднии и целителе злых вси,

О, коли б ви наспра́вді мовчали, то вам це за мудрість було́ б!

буди же вам онемети, и сбудется вам в премудрость.

Послухайте но переко́нань моїх: і ви́слухайте запере́чення уст моїх.

Слышите же обличение уст моих, суду же устен моих вонмите.

Чи будете ви говорити неправду про Бога, чи будете ви говорити ома́ну про Нього?

Не пред Богом ли глаголете и пред ним вещаете лесть?

Чи будете ви уважати на Нього? Чи за Бога на прю постаєте?

или уклонитеся, вы же сами судии будите.

Чи добре, що вас Він дослі́дить? Чи як з люди́ни сміються, так будете ви насміха́тися з Нього?

Добро бо, аще изследит вас: аще бо вси творящии приложитеся к нему, обаче обличит вы.

Насправді Він вас покарає, якщо бу́дете ви потура́ти таємно особі!

Аще же и тай лицам удивитеся,

Чи ж ве́лич Його не настра́шує вас, і не напада́є на вас Його страх?

не движение ли его смятет вас, боязнь же от него нападет на вы?

Ваші нага́дування — це прислі́в'я із по́пелу, ваші ба́шти — це гли́няні башти!

Отидет же величание ваше равно пепелу, тело же бренно.

Мовчіть передо мною, — а я говори́тиму, і нехай щобудь при́йде на ме́не!

Умолчите, да возглаголю и почию от гнева.

Нащо де́ртиму я своє тіло зубами своїми, а душу свою покладу́ в свою ру́ку?

Вземля плоти моя зубами, душу же мою положу в руце моей.

Ось Він мене вб'є, і я надії не матиму, — але перед обли́ччям Його про доро́ги свої спереча́тися буду!

Аще мя убиет сильный, понеже и нача, обаче возглаголю и обличу пред ним:

І це мені буде спасі́нням, бо перед обличчя Його не піді́йде безбожний.

и сие ми сбудется во спасение: не внидет бо пред ним лесть.

Направду послухайте сло́ва мого́, а моє це осві́дчення — в ваших ушах нехай бу́де.

Послушайте, послушайте глагол моих: возвещу бо вам слышащым.

Ось я суд споряди́в, — бо я справедливий, те знаю!

Се, аз близ есмь суда моего, вем аз, яко праведен явлюся.

Хто той, що буде зо мною прова́дити прю? Бо тепер я замовк би й помер би.

Кто бо есть судяйся со мною, да ныне умолчу и изчезну?

Тільки двох цих речей не роби Ти зо мною, тоді від обличчя Твого́ я не буду ховатись:

Двое же ми сотвориши, тогда от лица твоего не скрыюся:

віддали Свою руку від мене, а Твій страх хай мене не жаха́є!

руку от мене отими, страх же твой да не ужасает мя:

Тоді клич, а я відповіда́тиму, або я говори́тиму, Ти ж мені відповідь дай!

посем призовеши, аз же тя послушаю, или возглаголеши, аз же ти дам ответ.

Скільки в мене провин та гріхів? Покажи Ти мені мій пере́ступ та гріх мій!

Колицы суть греси мои и беззакония моя? научи мя, кая суть?

Чому Ти ховаєш обличчя Своє і вважаєш мене Собі во́рогом?

Почто крыешися от мене? мниши же мя противна суща тебе?

Чи Ти будеш страха́ти заві́яний вітром листо́к? Чи Ти соломи́ну суху будеш гнати?

Или яко лист движимь ветром убоишися? или яко сену носиму ветром противляешимися?

Бо Ти пишеш на мене гірко́ти й провини мого молоде́чого віку даєш на спа́док мені,

Яко написал еси на мя злая, обложил же ми еси юностныя грехи:

і в кайда́ни зако́вуєш но́ги мої, і всі дороги мої стере́жеш, на́зирці ходиш за мною,

положил же еси ногу мою в возбранение: сохранил же еси дела моя вся: в корения же ног моих пришел еси:

і він розпадається, мов та трухля́вина, немов та одежа, що міль її з'їла!

иже обетшают якоже мех, или якоже риза молием изядена.

« 12 глава 14 глава »