Йова 13 глава

Книга Йова
Переклад Куліша та Пулюя → Елизаветинская на русском

От же все це вбачало око моє, чуло ухо моє й затямило собі.

Се, сия виде око мое, и слыша ухо мое,

Скілько ви знаєте, знаю й я, бо я не пущий за вас.

и вем, елика и вы весте: и не неразумнее есмь вас.

Та я до Вседержителя рад би говорити, я з Богом бажав би розправляти.

Но обаче и аз ко Господу возглаголю, обличу же пред ним, аще восхощет.

Ви ж тілько льжу куєте; всї ви лїкарі безварті.

Вы бо есте врачеве неправеднии и целителе злых вси,

О, коли б ви мовчали! се була б ваша мудрість.

буди же вам онемети, и сбудется вам в премудрость.

Слухайте ж мого осуду, й розважте відповідь із уст моїх:

Слышите же обличение уст моих, суду же устен моих вонмите.

Чи справдї належало вам задля Бога неправду сплїтати, й задля його льжу говорити?

Не пред Богом ли глаголете и пред ним вещаете лесть?

Чи належало вам притворювятись перед ним і за Бога так змагатись?

или уклонитеся, вы же сами судии будите.

А на добре ж воно вийде, коли він схоче вас вивідувати? Чи й його ви так само ошукаєте, як оманють чоловіка?

Добро бо, аще изследит вас: аще бо вси творящии приложитеся к нему, обаче обличит вы.

Грізно скарає він вас, хоч ви потайно й притворюєтесь.

Аще же и тай лицам удивитеся,

Чи вже ж велич його не страхає вас, і страх перед ним не нападає на вас?

не движение ли его смятет вас, боязнь же от него нападет на вы?

Упомини ваші, як попіль, покрепи ваші — покрепи глиняні.

Отидет же величание ваше равно пепелу, тело же бренно.

Замовчіте передо мною, а я буду говорити, хоч би й що менї сталось.

Умолчите, да возглаголю и почию от гнева.

Чого ж би менї торгати тїло моє зубами моїми, й до життя мого простягати руку мою?

Вземля плоти моя зубами, душу же мою положу в руце моей.

Ось, він убиває мене, та я не перестану надїятись; я бажаю лиш оборонити поступки мої перед лицем його.

Аще мя убиет сильный, понеже и нача, обаче возглаголю и обличу пред ним:

А се вже буде оправданнєм менї, бо ж підлестник чей же не явиться перед лицем у його!

и сие ми сбудется во спасение: не внидет бо пред ним лесть.

Вислухайте ж уважно слово моє й ясуваннє моє ушами вашими:

Послушайте, послушайте глагол моих: возвещу бо вам слышащым.

Ось, я завів суд над справою: знаю, що вийду виправданим.

Се, аз близ есмь суда моего, вем аз, яко праведен явлюся.

Хто зможе стати проти мене? Бо я борзо вмовкну й віддам дух.

Кто бо есть судяйся со мною, да ныне умолчу и изчезну?

Тілько двох речей не чини (Боже) зо мною, а тодї я не ховати мусь від обличчя у тебе:

Двое же ми сотвориши, тогда от лица твоего не скрыюся:

Одверни від мене руку твою, й страх перед тобою нехай не потрясає мене.

руку от мене отими, страх же твой да не ужасает мя:

Тодї зви, а буду відповідати, або я говорити му, а ти відказуй менї.

посем призовеши, аз же тя послушаю, или возглаголеши, аз же ти дам ответ.

Скілько ж у мене сказ і гріхів? Покажи менї проступок мій і гріх мій!

Колицы суть греси мои и беззакония моя? научи мя, кая суть?

За що ти скриваєш лице (ласку) твоє, й за ворога маєш мене собі?

Почто крыешися от мене? мниши же мя противна суща тебе?

Хочеш хиба стерти зірваний листочок, і за сухою соломинкою гнатись?

Или яко лист движимь ветром убоишися? или яко сену носиму ветром противляешимися?

Пишеш бо засуд гіркий на мене й дописуєш менї гріхи з молодостї моєї;

Яко написал еси на мя злая, обложил же ми еси юностныя грехи:

Ноги мої в кайдани куєш, і всї стежки мої назираєш, і ходиш слїдом ніг моїх.

положил же еси ногу мою в возбранение: сохранил же еси дела моя вся: в корения же ног моих пришел еси:

Я ж, мов глина, розпадаюсь, як одежа, що її міль переїла.

иже обетшают якоже мех, или якоже риза молием изядена.

« 12 глава 14 глава »