По Луке 19 глава

Евангелие по Луке
Открытый перевод → Сучасний переклад

Войдя в Иерихон, Иисус шел по городу,

Ісус увійшов до Єрихона й йшов містом.

а там был некто по имени Заккай, глава местных откупщиков, человек очень богатый.

Там мешкав багатій на ймення Закхей, який був головним збирачем податків.

Он хотел увидеть Иисуса, но ему мешала толпа, потому что он был невысокого роста.

Він прагнув побачити, хто ж Такий Ісус, але через великий натовп не міг зробити цього, бо був низький на зріст.

И вот, забежав вперёд, он забрался на сикомор, чтобы увидеть, как пройдет Иисус.

Тож Закхей забіг наперед усіх і заліз на чинару, щоб побачити Ісуса, бо Він якраз мав пройти повз те дерево.

Поравнявшись с тем местом, Иисус посмотрел наверх и сказал: — Заккай, немедленно спускайся, ибо сегодня Я буду гостем в твоем доме.

І коли Ісус дійшов до цього місця, Він підвів очі й промовив: «Закхею, мерщій злазь, бо Я мушу сьогодні зупинитися в твоєму домі».

И тот, сразу же спустившись вниз, радостно принял Его.

Тоді Закхей швидко зліз на землю й радісно привітав Ісуса.

Видя это, все роптали, недовольные тем, что Он остановился у грешника.

І всі це бачили й почали ремствувати: «Він пішов у гості до грішника».

Но Заккай, поднявшись, сказал Господу: — Половину имущества, Господин мой, я сейчас же отдам беднякам, а если с кого взял лишнее, то возмещу ему вчетверо.

Але Закхей став і промовив до Господа: «Пане, послухай! Я віддам половину свого добра бідним. І якщо я колись у когось щось видурив, то поверну йому в чотири рази більше!»

Иисус сказал: — Сегодня в этом доме свершилось спасение. Ведь этот человек тоже потомок Авраама.

Ісус сказав йому: «Сьогодні в цей дім прийшло спасіння, адже цей чоловік також один з обраного народу Божого.[64]

А Сын Человеческий для того и пришел, чтобы найти и спасти погибших.

Бо ж Син Людський прийшов, щоб розшукати і спасти те, що було загублене».

Они слушали, и Он рассказал ещё одну притчу, поскольку был уже близко к Иерусалиму и все ждали скорого наступления Царства Божьего.

Коли вони слухали це, Ісус розповів їм іншу притчу. Деякі люди вважали, що Царство Боже з’явиться негайно, бо Ісус підходив до Єрусалиму.

Иисус сказал: — Один знатный человек отправился в дальнюю страну, чтобы добиться царской власти, а потом вернуться.

Тоді Він сказав: «Один чоловік шляхетного походження вирушив у далеку країну. Там його мали проголосити царем, а по тому він планував повернутися додому.

Призвав десять своих рабов и вручив им десять мин серебра, он сказал: «Пустите их в оборот на то время, пока я в отъезде».

Чоловік покликав десятьох слуг своїх і роздав їм десять мін [65] срібла. Він сказав слугам: „Вкладайте ці гроші в діло до мого повернення”.

Но подданные его ненавидели и отправили к нему посольство с заявлением: «Мы не хотим, чтобы этот человек был нашим царем».

Але співвітчизники того чоловіка ненавиділи його. Вони вислали за ним навздогін посланців, щоб ті сказали в далекій країні: „Ми не хочемо, щоб цей чоловік царював над нами!”

Царем его все же признали. Вернувшись домой, он вызвал слуг, которым дал деньги, и спросил, какой они получили доход.

Але його все одно проголосили царем, і він повернувся додому. А повернувшись, послав за тими слугами, яким роздав був гроші. Його цікавило, який прибуток вони одержали.

Первый слуга, явившись, сказал: «Господин, твоя мина принесла доход в десять мин».

Перший з них прийшов і доповів: „Пане, твоя міна срібла принесла ще десять мін”.

Хозяин сказал: «Отлично, мой верный слуга! Раз ты оказался надёжен в малом, то получи в управление десять городов».

То хазяїн сказав йому: „Гарна праця, ти добрий слуга! Оскільки ти в малому був вірний, я доручаю тобі управляти десятьма містами”.

Второй слуга пришел и сказал: «Твоя мина, хозяин, дала прибыль в пять мин».

Тоді прийшов другий слуга й мовив: „Пане, твоя міна принесла ще п’ять мін”.

Хозяин сказал: «Получи пять городов».

Цьому слузі він сказав: „Ти правитимеш п’ятьма містами”.

Третий слуга пришел и сказал: «Господин, вот твоя мина, я хранил ее в платке.

Інший слуга прийшов і сказав: „Пане, ось твоя міна. Я тримав її загорнуту в хустину.

Я боялся тебя, ибо ты очень строг. Ты любитель брать то, что не клал, и снимать урожай там, где не сеял».

Я боявся тебе, бо ти чоловік жорстокий. Ти забираєш те, чого не клав, і жнеш те, чого не сіяв”.

Хозяин сказал: «Негодный раб, твои же слова тебя обличают! Ты ведь знал, что я строг и люблю брать то, что не клал, и снимать урожай там, где не сеял.

Хазяїн промовив: „Я судитиму тебе твоїми ж словами, поганий ти слуга. Ти кажеш, що знаєш, що я жорстокий чоловік, що беру там, де не клав, та жну там, де не сіяв.

Почему же ты не отдал мои деньги в рост, чтобы, вернувшись, я получил от них прибыль?»

Тобі слід було пустити гроші в обіг,[66] то ж повернувшись, я мав би їх із прибутком”.

И он велел стоящим рядом: «Отберите у него мину и отдайте имеющему десять мин».

І додав, звертаючись до тих, що стояли поруч: „Заберіть у нього цю міну й віддайте тому, хто має десять мін”.

Те возразили: «Господин, у него и так уже есть десять!»

А вони кажуть: „Пане, але ж він уже має десять мін!”

Он ответил: «Говорю вам, что всякому, кто имеет, дадут еще, а у неимущего отнимут и то, что у него есть.

„Кажу ж вам, — відповів хазяїн, — кожному, хто має, додасться ще більше, а у того, в кого нічого не має, відніметься і той дріб’язок, що йому належить.

И ещё: врагов моих, которые не желали, чтобы я был их царем, приведите сюда и тут же, у меня на глазах, казните».

Щодо тих моїх ворогів, які не хотіли, аби я царював над ними, то приведіть їх сюди і вбийте перед моїми очима”».

Рассказав это, Иисус пошел дальше, к Иерусалиму.

Розповівши цю притчу, Ісус вирушив далі до Єрусалиму.

Подходя к Бет-Паге и Бет-Анийя, достигнув так называемой Масличной горы, Он послал вперед двух учеников, велев им:

Підійшовши до міст Ветфаґія та Віфанія поблизу гори, що звалася Оливною, Ісус відіслав двох Своїх учнів

— Отправляйтесь в ту деревню, что перед вами. Там вы найдете необъезженного ослёнка; отвяжите его и приведите сюда.

з такими словами: «Ідіть у це місто, що перед вами. Тільки-но ви ввійдете туди, то одразу ж знайдете там припнутого віслючка, на якому ніхто ще не їздив. Відв’яжіть його й приведіть сюди.

Если вас спросят, зачем вы его отвязываете, отвечайте: «Он нужен Господу».

А якщо хтось запитає вас: „Для чого ви відв’язуєте віслючка?” — то ви мусите відповісти: „Він потрібен Господу”».

Посланные пошли и нашли то, о чём им было сказано.

Отож двоє з учнів пішли до села й там знайшли віслючка, точно так, як Він казав їм.

Когда они отвязывали ослёнка, его хозяева спросили их: «Зачем вы его отвязываете?»

А коли вони віслючка відв’язували, його власники запитали їх: «Навіщо ви відв’язуєте віслючка?»

Они ответили: «Он нужен Господу».

Вони відповіли: «Він потрібен Господу».

Затем они привели ослёнка к Иисусу и, набросив на ослёнка свои одежды, помогли Иисусу сесть на него верхом.

Привівши віслючка до Ісуса, вони поклали на нього свій одяг й посадили Його зверху.

Иисус ехал, и люди расстилали перед Ним на дороге свои одежды.

Коли Ісус їхав, люди стелили перед Ним на дорозі свій одяг.

А когда Он достиг спуска с Масличной горы, целая толпа учеников начала громко и радостно славить Бога за те чудеса, которые им довелось увидеть:

А як підійшов Він до сходу з Оливної гори, натовп учнів почав радісно й голосно славити Бога за всі чудеса, які вони побачили.

Благословен Царь, грядущий во имя Господне! Мир в небесах, слава на высотах!

Вони вигукували: «Благословенний Цар, Який приходить в ім’я Господнє!Мир на Небі й Слава Господу!»

Некоторые из фарисеев, что были в толпе, сказали Иисусу: — Учитель, вели Своим ученикам замолчать.

Серед людей у натовпі було кілька фарисеїв. Вони звернулися до Ісуса: «Вчителю, вгамуй Своїх учнів!»

Он ответил: — Говорю вам, даже если они замолчат, вместо них начнут восклицать вот эти камни!

Ісус відповів їм: «Повірте, якщо Мої послідовники зараз замовкнуть, то каміння почне вигукувати!»

Когда Он подъехал к Иерусалиму и увидел город, то заплакал о нём

41-42 Коли Ісус під’їхав до Єрусалиму й, побачивши місто, Він заплакав і промовив: «Якби ж ти сьогодні знало, що тобі може принести мир! Та зараз це приховано від очей твоїх.

и сказал: — О если бы ты хоть сегодня понял, что может принести тебе мир! Но это от тебя сокрыто.

Придет время, и враги окружат тебя валом, отовсюду обложат осадой.

Настануть дні, коли вороги твої насиплють довколо тебе вали й обложать тебе. Вони насуватимуться з усіх боків,

Они сравняют тебя с землей и перебьют твоих жителей, даже младенцев, не оставив в тебе даже камня на камне, — за то, что ты не смог распознать часа, когда пришел к тебе Бог.

й знищать тебе і народ, який мешкає в стінах твоїх. Вони каменя на камені не залишать там, де ти стоїш нині. Бо не впізнало ти того часу, коли Бог прийшов спасти тебе».

Войдя в Храм, Он принялся изгонять оттуда торгующих.

Зайшовши у двір Храму, Ісус почав виганяти звідти усіх торговців.

Он говорил им: — В Писании сказано: «И станет Дом Мой местом молитвы». А вы превратили его в разбойничий притон!

Він промовив: «У Святому Писанні сказано: „Мій Храм буде домом молитви, а ви перетворили його на розбійницьке кубло!”

Он каждый день проповедовал в Храме, а первосвященники, книжники и виднейшие люди искали случая Его погубить.

Щодня Ісус навчав у Храмі, та головні священики, книжники та можновладці міркували, як убити Його.

Но они ничего не могли с Ним поделать, потому что народ жадно слушал Его.

Вони нічого зробити не могли, бо всі люди слухали Ісуса й горнулися до Нього.

« 18 глава 20 глава »