2 Тимофія 2 глава

Друге послання св. апостола до Тимофія
Переклад Хоменка → Елизаветинская на русском

Ти ж, мій сину, зміцнюйся у благодаті, що в Христі Ісусі.

Ты убо, чадо мое, возмогай во благодати, яже о Христе Иисусе,

А що ти чув від мене при багатьох свідках, те передай вірним людям, які будуть здібні інших теж навчити.

и яже слышал еси от мене многими свидетели, сия предаждь верным человеком, иже доволни будут и иных научити.

Отож, перенось труди й ти, як добрий воїн Христа Ісуса.

Ты убо злопостражди яко добр воин Иисус Христов.

Ніхто, бувши воїном, не втручається у справи життя цього, якщо хоче догодити тому, хто його найняв на службу.

Никтоже (бо) воин бывая обязуется куплями житейскими, да воеводе угоден будет.

І коли хтось бореться, то не отримує вінка, якщо не бореться законно.

Аще же и постраждет кто, не венчается, аще не законно мучен будет.

Рільникові, що працює, належиться першому користатися з плодів.

Труждающемуся делателю прежде подобает от плода вкусити.

Збагни, що я говорю, а Господь дасть тобі розуміння у всьому.

Разумей, яже глаголю: да даст убо тебе Господь разум о всем.

Пам'ятай про Ісуса Христа, що воскрес із мертвих, з роду Давида, згідно з моєю Євангелією,

Поминай (Господа) Иисуса Христа воставшаго от мертвых, от семене давидова, по благовествованию моему,

за яку я страждаю аж до кайданів, немов злочинець. Та слова Божого зв'язати не можливо.

в немже злостражду даже до уз, яко злодей: но слово Божие не вяжется.

Тому я все терплю ради вибраних, щоб і вони осягли спасіння, що в Христі Ісусі, з вічною славою.

Сего ради вся терплю избранных ради, да и тии спасение улучат еже о Христе Иисусе, со славою вечною.

Вірне слово: Коли ми з ним померли, то разом з ним будемо й жити.

Верно слово: аще бо с ним умрохом, то с ним и оживем:

Коли страждаємо, то з ним будемо й царювати. Коли його зрікаємося, то й він зречеться нас.

аще терпим, с ним и воцаримся: аще отвержемся, и той отвержется нас:

Коли не віруємо, він зостається вірним, бо сам себе зректися не може.

аще не веруем, он верен пребывает: отрещися бо себе не может.

Про це нагадуй, заклинаючи перед Богом, щоб не сперечалися словами, — річ, ні на що непотрібна, хібащо слухачам на руїну!

Сия воспоминай, засвидетелствуя пред Господем, не словопретися, ни на куюже потребу, на разорение слышащих.

Старайся виявити себе перед Богом випробуваним робітником, який не має чого червоніти, який добре настановлює словом правди.

Потщися себе искусна поставити пред Богом, делателя непостыдна, право правяща слово истины.

А порожніх та нечестивих суперечок уникай, бо вони все більше провадять до безбожности,

Скверных же тщегласий отметайся: наипаче бо преспеют в нечестие,

і слово їхнє, немов пістряк, буде ширитися далі. До них належить Гіменей і Філіт,

и слово их яко гаггрена жир обрящет: от нихже есть именей и филит,

які відхилилися від правди, говоривши, мовляв, воскресіння вже було, і тим руйнують віру в деяких.

иже о истине погрешиста, глаголюща, яко воскресение уже бысть: и возмущают некоторых веру.

Однак, стоїть міцна Божа основа, що має ось яку печатку: «Господь знає своїх», і — «Нехай відступить від неправди кожен, хто Господнє ім'я визнає».

Твердое убо основание Божие стоит, имущее печать сию: позна Господь сущыя своя, и: да отступит от неправды всяк именуяй имя Господне.

А у великім домі є не тільки золотий та срібний посуд, але й дерев'яний та глиняний; інший на честь, а інший на нечестя.

В велицем же дому не точию сосуди злати и сребряни суть, но и древяни и глиняни: и ови убо в честь, ови же не в честь.

Отже, як хтось очиститься від цього, буде посудом на честь, освяченим, корисним для господаря, готовим на всяке добре діло.

Аще убо кто очистит себе от сих, будет сосуд в честь, освящен и благопотребен Владыце, на всякое дело благое уготован.

Утікай від пристрастей юнацьких; шукай справедливости, віри, любови, мира — разом з тими, що прикликають Господа чистим серцем.

Похотей юных бегай, держися же правды, веры, любве, мира со всеми призывающими Господа от чистаго сердца.

А від дурних та безглуздих питань ухиляйся: сам бо знаєш, що вони породжують сварки.

Буих же и ненаказанных стязаний отрицайся, ведый, яко раждают свары:

Слузі ж Господньому слід бути не сварливим, а до всіх привітним, здібним навчати, терпеливим,

рабу же Господню не подобает сваритися, но тиху быти ко всем, учителну, незлобиву,

лагідно картаючим тих, що спротивляються; може Бог дасть їм колись покаяння, щоб вони спізнали правду

с кротостию наказующу противныя, еда како даст им Бог покаяние в разум истины,

і виплуталися з тенет диявола, який схопив їх у полон — виконувати його волю.

и возникнут от диаволския сети, живи уловлени от него в свою его волю.

« 1 глава 3 глава »