2 Тимофія 2 глава

Друге послання св. апостола до Тимофія
Українська Біблія. Турконяк → Елизаветинская на русском

Отже, мій сину, міцній у благодаті, яка в Ісусі Христі.

Ты убо, чадо мое, возмогай во благодати, яже о Христе Иисусе,

І що ти почув від мене при багатьох свідках, те передай вірним людям, які будуть спроможні й інших навчити.

и яже слышал еси от мене многими свидетели, сия предаждь верным человеком, иже доволни будут и иных научити.

[Ти ж] перенось злигодні, як добрий воїн Ісуса Христа.

Ты убо злопостражди яко добр воин Иисус Христов.

Жодний воїн, щоби догодити тому, хто найняв його, не зв’язує себе життєвими справами.

Никтоже (бо) воин бывая обязуется куплями житейскими, да воеводе угоден будет.

Якщо ж хто й буде змагатися, то не отримає вінця, якщо не буде боротися законно.

Аще же и постраждет кто, не венчается, аще не законно мучен будет.

Робітникові, який працює, першим належить одержати з плоду.

Труждающемуся делателю прежде подобает от плода вкусити.

Зрозумій те, що кажу: [нехай] Господь дасть тобі розуміння в усьому.

Разумей, яже глаголю: да даст убо тебе Господь разум о всем.

Пам’ятай про воскреслого з мертвих Ісуса Христа, Який з нащадків Давида — згідно з моєю Доброю Звісткою,

Поминай (Господа) Иисуса Христа воставшаго от мертвых, от семене давидова, по благовествованию моему,

за яку я переношу злигодні — до кайданів включно, наче злочинець. Але Боже Слово не ув’язнити!

в немже злостражду даже до уз, яко злодей: но слово Божие не вяжется.

Тому все терплю заради вибраних, щоб і вони отримали спасіння в Ісусі Христі з вічною славою.

Сего ради вся терплю избранных ради, да и тии спасение улучат еже о Христе Иисусе, со славою вечною.

Вірне слово: якщо ми з Ним померли, то з Ним і житимемо;

Верно слово: аще бо с ним умрохом, то с ним и оживем:

якщо терпимо, то будемо з Ним і царювати; якщо відречемося, то й Він відречеться від нас;

аще терпим, с ним и воцаримся: аще отвержемся, и той отвержется нас:

якщо ми невірні, то Він залишиться вірним, бо Себе зректися не може.

аще не веруем, он верен пребывает: отрещися бо себе не может.

Нагадуй про це й застерігай перед Богом, щоб не займалися словесними змаганнями, бо це не приносить користі, хіба лише слухачам на руїну.

Сия воспоминай, засвидетелствуя пред Господем, не словопретися, ни на куюже потребу, на разорение слышащих.

Постарайся представити себе гідним перед Богом, бездоганним працівником, який наставляє на принципи істини.

Потщися себе искусна поставити пред Богом, делателя непостыдна, право правяща слово истины.

А пустих балачок уникай, бо вони дедалі більше підштовхуватимуть до безбожності.

Скверных же тщегласий отметайся: наипаче бо преспеют в нечестие,

Їхнє слово буде поширюватися, немов гангрена. Такими є Гіменей і Филит,

и слово их яко гаггрена жир обрящет: от нихже есть именей и филит,

які відпали від істини, заявляючи, ніби воскресіння вже було, і цим відвертають декого від віри.

иже о истине погрешиста, глаголюща, яко воскресение уже бысть: и возмущают некоторых веру.

А тверда Божа основа стоїть, маючи таку печать: Господь знає Своїх, а також: Нехай відступить від неправди кожний, хто прикликає Господнє Ім’я!

Твердое убо основание Божие стоит, имущее печать сию: позна Господь сущыя своя, и: да отступит от неправды всяк именуяй имя Господне.

У великому домі є не лише золоті й срібні посудини, а й дерев’яні та глиняні; одні для почесного вжитку, інші — для непочесного.

В велицем же дому не точию сосуди злати и сребряни суть, но и древяни и глиняни: и ови убо в честь, ови же не в честь.

Отже, якщо хто очистить себе від цього, то буде посудом для почесного вжитку — освячений, корисний для Володаря, готовий для кожного доброго діла.

Аще убо кто очистит себе от сих, будет сосуд в честь, освящен и благопотребен Владыце, на всякое дело благое уготован.

Уникай молодечих пожадань, настирливо шукай праведності, віри, любові, миру з тими, які кличуть до Господа від чистого серця.

Похотей юных бегай, держися же правды, веры, любве, мира со всеми призывающими Господа от чистаго сердца.

А нерозумні й необґрунтовані суперечки обминай, знаючи, що вони породжують сварки.

Буих же и ненаказанных стязаний отрицайся, ведый, яко раждают свары:

Адже Господній раб не повинен сваритися, але має бути до всіх привітний, здатний навчати, терпеливий,

рабу же Господню не подобает сваритися, но тиху быти ко всем, учителну, незлобиву,

такий, хто з лагідністю наставляє противників, чи не дасть їм Бог покаяння, щоби пізнали істину

с кротостию наказующу противныя, еда како даст им Бог покаяние в разум истины,

і вирвалися з тенет диявола, який зловив їх живцем, аби вони виконували його волю.

и возникнут от диаволския сети, живи уловлени от него в свою его волю.

« 1 глава 3 глава »