Галатів 4 глава

Послання св. апостола Павла до галатів
Переклад Огієнка → Елизаветинская на русском

Тож кажу́ я: поки спадкоє́мець дити́на, — він нічим від раба не різни́ться, хоч він пан над усім,

Глаголю же: в елико время наследник млад есть, ничимже лучший есть раба, господь сый всех:

але під опікуна́ми та керівника́ми знаходиться він аж до ча́су, що визначив ба́тько.

но под повелители и приставники есть даже до нарока отча.

Так і ми, — поки дітьми́ були, то були поневолені стихі́ями світу.

Такожде и мы, егда бехом млади, под стихиами бехом мира порабощени:

Як настало ж ви́повнення ча́су, Бог послав Свого Сина, що родився від жони, та став під Зако́ном,

Егда же прииде кончина лета, посла Бог Сына своего единороднаго, раждаемаго от жены, бываема под законом,

щоб викупити підзако́нних, щоб усино́влення ми прийняли́.

да подзаконныя искупит, да всыновление восприимем.

А що ви сини́, Бог послав у ваші серця Духа Сина Свого, що викликує: „Авва, Отче!“

И понеже есте Сынове, посла Бог духа Сына своего в сердца ваша, вопиюща: авва Отче.

Тому ти вже не раб, але син. А як син, то й спадкоє́мець Божий через Христа.

Темже уже неси раб, но сын: аще ли же сын, и наследник Божий Иисус Христом.

Та тоді, не знаючи Бога, служили ви тим, що з істоти бога́ми вони не були́.

Но тогда убо, не ведуще Бога, служисте не по естеству сущым богом:

А тепер, як пізнали ви Бога, чи краще — як Бог вас пізнав, — як вертаєтесь знов до слаби́х та вбогих стихі́й, яким хочете знов, як давніше, служити?

ныне же, познавше Бога, паче же познани бывше от Бога, како возвращаетеся паки на немощныя и худыя стихии, имже паки свыше служити хощете?

Ви вважаєте пильно на дні та на місяці, і на по́ри та ро́ки.

дни смотряете, и месяцы, и времена, и лета.

Я боюся за вас, чи не да́рмо я працював коло вас?..

Боюся о вас, еда како всуе трудихся в вас.

Прошу́ я вас, браття, — будьте, як я, бо й я такий самий, як ви. Нічим ви мене не покри́вдили!

Будите якоже аз, зане и аз, якоже вы: братие, молю вы. Ничимже мене обидесте:

І знаєте ви, що в не́мочі тіла я перше звіщав вам Єва́нгелію,

весте же, яко за немощь плоти благовестих вам первее.

ви ж моєю спокусою в тілі моїм не пого́рдували, і мене не відкинули, але, немов а́нгола Божого, ви прийняли́ мене, як Христа Ісуса!

и искушения моего, еже во плоти моей, не уничижисте, ни оплевасте, но якоже ангела Божия приясте мя, яко Христа Иисуса.

Тож де ваше тодішнє блаже́нство? Свідкую бо вам, що якби було можна, то ви вибрали б очі свої та мені віддали́ б!

Кое убо бяше блаженство ваше, свидетельствую бо вам, яко, аще бы было мощно, очеса ваша извертевше дали бысте ми.

Чи ж я став для вас ворогом, правду гово́рячи вам?

Темже враг вам бых, истину вам глаголя?

Недобре пильнують про вас, але вас відлучити хо́чуть, щоб ви пильнували про них.

Ревнуют по вас не добре, но отлучити вас хотят, да им ревнуете.

То добре, — пильнувати про добре постійно, а не тільки тоді, як прихо́джу до вас.

Добро же, еже ревновати всегда в добрем, и не точию внегда приходити ми к вам.

Ді́тки мої, — я зно́ву для вас терплю́ муки поро́ду, поки образ Христа не віді́б'ється в вас!

Чадца моя, имиже паки болезную, дондеже вообразится Христос в вас:

Я хотів би тепер бути в вас та змінити свій голос, бо маю я су́мнів за вас.

хотел же бых приити к вам ныне и изменити глас мой, яко не домышляюся о вас.

Скажіть мені ви, що хочете бути під Зако́ном: чи не слухаєтесь ви Зако́ну?

Глаголите ми, иже под законом хощете быти: закона ли не слушаете?

Бо написано: „Мав Авраам двох синів, одно́го від рабині, а другого від вільної“.

Писано бо есть, яко авраам два сына име: единаго от рабы, а другаго от свободныя.

Але той, хто був від рабині, народився за тілом, а хто був від вільної, — за обі́тницею.

Но иже от рабы, по плоти родися: а иже от свободныя, по обетованию.

Розуміти це треба інакше, бо це два заповіти: один від гори Сіна́й, що в ра́бство народжує, а він — то Аґа́р.

Иже суть иносказаема: сия бо еста два завета: един убо от горы синайския, в работу раждаяй, иже есть агарь:

Бо Аґа́р — то гора Сіна́й в Ара́бії, а відповідає сучасному Єрусалимові, який у ра́бстві з своїми дітьми́.

агарь бо, сина гора есть во аравии, прилагается же нынешнему Иерусалиму, работает же с чады своими:

А ви́шній Єрусали́м — вільний, він мати всім нам!

а вышний Иерусалим свободь есть, иже есть мати всем нам.

Бо написано: „Звеселися, неплідна, ти, що не родиш! Гукай та викликуй ти, що в поро́ді не мучилась, бо в полишеної значно більше дітей, ніж у тієї, що має вона чоловіка!“

Писано бо есть: возвеселися, неплоды, не раждающая: расторгни и возопи, неболящая: яко многа чада пустыя паче, нежели имущия мужа.

А ви, браття, діти обі́тниці за Ісаком!

Мы же, братие, по исааку обетования чада есмы.

Але як і тоді, — хто родився за тілом, переслідував тих, хто родився за духом, так само й тепер.

Но якоже тогда по плоти родивыйся гоняше духовнаго, тако и ныне.

Та що каже Писа́ння? „Прожени рабиню й сина її, бо не буде спадкува́ти син рабині ра́зом із сином вільної“.

Но что глаголет писание? Изжени рабу и сына ея, не имать бо наследовати сын рабынин с сыном свободныя.

Тому́, браття, не сини́ ми рабині, але вільної!

Темже, братие, несмы рабынина чада, но свободныя.

« 3 глава 5 глава »