По Иоанну 8 глава

Евангелие по Иоанну
Под редакцией Кулаковых → Українська Біблія. Турконяк

Иисус же отправился на Масличную1 гору.

Ісус пішов на Оливну гору.

На рассвете, однако, снова пришел Он в Храм. Вскоре собрался вокруг Него весь народ; тогда Он сел и стал учить.

Та вдосвіта знову прийшов до храму, і весь народ приходив до Нього, і Він, сівши, навчав їх.

Тут привели к Нему книжники2 и фарисеи женщину, уличенную в прелюбодеянии. Поставили они ее на виду у всех

А книжники [1] й фарисеї [2] привели [до Нього] жінку, схоплену під час перелюбу і, поставивши її посередині,

и сказали Иисусу: «Учитель, эту женщину застигли на месте преступления: она изменяла мужу.3

кажуть Йому: Учителю, ця жінка явно була схоплена в перелюбі.

Моисей повелел нам побивать таких камнями, так записано в Законе. А что Ты скажешь нам?»

У Законі Мойсей наказав нам таких побивати камінням. А Ти що на це скажеш?

Они говорили это, чтобы поймать Его4 на чем-нибудь и обвинить. Иисус склонился и стал писать что-то на земле пальцем.5

Це вони говорили, випробовуючи Його, щоб мати підставу звинуватити Його. Ісус же, схилившись додолу, писав пальцем по землі, [не звертаючи на них уваги].

Но от Него продолжали добиваться ответа. Тогда Он выпрямился и сказал им: «Пусть тот из вас, кто без греха, первым бросит в нее камень».

Оскільки вони продовжували запитувати Його, Він підвівся і сказав їм: Хто з вас без гріха, нехай перший кине в неї камінь!

И снова склонился и продолжал писать на земле.

І знову, схилившись, писав по землі.

Услышав такое, стали они6 расходиться один за другим: самые старшие ушли первыми. В конце концов остались только Иисус и женщина, так и стоявшая там, где поставили ее обвинители.

Вони ж, почувши, [і засоромлені совістю], відходили один за одним, починаючи зі старших [до останніх]; і залишився Сам [Ісус] та жінка, яка стояла посередині.

«Женщина, где они? — подняв голову,7 спросил Он. — Никто не осудил тебя?»

Ісус, підвівши голову [і не побачивши нікого, лише саму жінку], сказав їй: Жінко, де вони, [ті, хто звинувачував тебе]? Ніхто тебе не осудив?

«Никто, Господин», — ответила она. «Не осуждаю и Я тебя, — сказал Иисус. — Ступай домой [и] больше не греши отныне».]]

Вона відповіла: Ніхто, Господи. А Ісус їй сказав: Я тебе також не засуджую. Іди й відтепер більше не гріши.

И снова обратился Иисус к народу: «Я — свет миру.8 Кто за Мною пойдет, не будет уже блуждать во тьме — свет жизни будет у него».

Тоді Ісус знову промовляв до них, кажучи: Я — Світло для світу! Хто піде за Мною, той не ходитиме в темряві, але матиме Світло життя.

На это фарисеи ответили: «Ты Сам о Себе свидетельствуешь. Не имеет Твое свидетельство никакой силы».

Однак фарисеї Йому сказали: Ти свідчиш про Себе Сам, тож Твоє свідчення не є правдивим.

«Нет, — возразил Иисус. — Хоть и Сам Я свидетельствую о Себе, свидетельство Мое верно, ибо знаю, откуда пришел Я и куда иду, а вы этого не знаете.

У відповідь Ісус сказав їм: Хоч Я свідчу про Себе, Моє свідчення є правдивим, бо Я знаю, звідки прийшов і куди йду, а ви не знаєте, звідки Я і куди йду.

Вы по меркам мирским9 судите, Я же вообще никого не сужу.

Ви по-тілесному судите, — Я ж не суджу нікого.

Если же и сужу — праведен10 суд Мой, потому что не один Я: со Мной пославший Меня Отец.

А якщо Я і суджу, то Мій суд є правдивим, бо Я не один, але з Тим, Хто Мене послав, — з Отцем.

А ведь в Законе вашем написано: „Если два свидетеля говорят одно и то же, имеет силу сказанное ими“.11

У вашому ж таки Законі написано, що свідчення двох людей є правдивим.

Так и со Мной: свидетельствую о Себе Я Сам, и свидетельствует обо Мне пославший Меня Отец».

Я Сам свідчу про Себе, та свідчить про Мене і Той, Хто Мене послав, — Отець!

«А где Отец Твой?» — спросили они Его. «Вы не знаете ни Меня, — отозвался Иисус, — ни Отца Моего, Если бы знали вы Меня, то знали бы и Отца моего».

Тоді запитали Його: Де Твій Отець? Ісус відповів: Ні Мене не знаєте, ні Мого Отця; коли б ви Мене знали, то знали б і Мого Отця.

Сказал Он это возле сокровищницы, когда учил в Храме. И никто не посмел схватить Его, потому что не настал еще час Его.

Ці слова Він сказав біля скарбниці, навчаючи в храмі, і ніхто не схопив Його, бо ще не прийшов Його час.

И опять сказал Он им: «Ухожу Я. Будете искать Меня, но умрете в грехе своем. Куда Я иду, туда не прийти вам».

Тоді знову сказав їм [Ісус]: Я відходжу, і ви будете шукати Мене, і в гріховності своїй помрете. Куди Я іду, туди ви не можете піти!

Иудеи же недоумевали: «Уж не покончить ли с Собой Он собирается, если говорит: „Куда Я иду, туда не прийти вам“?»

Тож юдеї міркували між собою, чи Сам Себе Він не вб’є, коли каже: Куди Я іду, туди ви не можете піти?

Но Он продолжал: « От земли вы и от того, что здесь, внизу; Я же — свыше. Вы от мира сего, а Я не от мира сего.

А Він говорив їм: Ви — здолу, Я — звисока; ви від цього світу, Я не від цього світу.

Потому и сказал вам: умрете вы в грехах своих. Ведь если не поверите, что Тот Я, Кем Себя называю,12 то и вправду в грехах своих умрете».

Тому Я сказав вам, що помрете у ваших гріхах. Бо коли не повірите, що Я є, то помрете у ваших гріхах.

«Так кто же Ты?» — спросили они тогда. «Об этом и говорю Я вам с самого начала,13 — ответил Иисус. —

А вони запитали Його: Хто Ти? Сказав їм Ісус: Я — Початок, що й кажу вам.

Многое еще мог бы сказать о вас, за многое мог бы осудить, но лишь то говорю миру сему, что услышал от Пославшего Меня, а Он верен и истинен».

Багато Я маю про вас говорити і судити, але Той, Хто послав Мене, є правдивий, і Я світові те кажу, що від Нього почув.

Они не поняли, что об Отце Он им говорил.

Вони ж не зрозуміли, що Він говорив їм про Отця.

Поэтому Он прибавил: «Когда вы поднимете высоко Сына Человеческого, узнаете, что воистину Тот Я, Кем Себя называю; что Сам по Себе ничего не делаю Я и только то говорю, чему научил Меня Отец.

Тому Ісус їм сказав: Коли піднесете Сина Людського, тоді зрозумієте, що це Я і що від Себе нічого не роблю, а тільки як навчив Мене [Мій] Отець, — те й говорю.

И Кто послал Меня, Он со Мною — не оставил Он Меня одного, ибо Я то всегда делаю, что Ему угодно».

Той, Хто послав Мене, є зі Мною; [Отець] не залишив Мене Самого, бо Я завжди роблю те, що Йому до вподоби!

Многие иудеи уверовали в Него, когда говорил Он это.

Коли Він це говорив, багато хто повірив у Нього.

Этим уверовавшим14 сказал Иисус: «Если останетесь верными слову Моему,15 вы воистину ученики Мои,

Тож промовив Ісус до тих юдеїв, які повірили в Нього: Якщо ви будете перебувати в Моєму слові, тоді справді будете Моїми учнями

познаете вы тогда истину, и сделает она вас свободными».

і пізнаєте істину, а істина вас вільними зробить!

«Мы потомки16 Авраама,17 — отвечали они, — и ничьими рабами не были никогда! Как можешь говорить нам: „Станете свободными“?»

Вони відповіли Йому: Ми є потомством Авраама і не були ні в кого й ніколи невільниками. То як же Ти кажеш, що станемо вільними?

«Верьте, верьте Мне, — настаивал Иисус. — Всякий, кто грешит, — раб греха.

Відповів їм Ісус: Знову й знову запевняю вас, що кожний, хто чинить гріх, є невільником гріха.

А раб не остается в доме навсегда, лишь сын навсегда в нем остается.

Але невільник не залишається в домі навіки; Син же залишається навіки.

Но если освободит вас Сын, станете действительно свободными.

Отже, якщо Син визволить вас, то справді будете вільні.

Знаю, что вы потомки Авраама, но и вы же готовы убить Меня, потому что закрыты вы для слов Моих.18

Знаю, що ви є потомством Авраама, але прагнете Мене вбити, бо Моє слово не вміщається у вас.

Я о том веду речь, что видел у Отца; а вы делаете то, чему у своего отца научились».19

Я кажу те, що побачив у [Мого] Отця, а ви чините те, що чули від [вашого] батька.

«Наш отец — Авраам!» — говорили они. На это Иисус возразил: «Будь вы и в самом деле детьми Авраама, вы бы и поступали подобно Аврааму.20

У відповідь вони Йому сказали: Авраам наш батько! Каже їм Ісус: Якби ви були дітьми Авраама, ви чинили б діла Авраамові;

А вы хотите убить Меня, Того, Который поведал вам истину, услышанную от Бога. Авраам такого не делал.

нині ж ви шукаєте вбити Мене — Людину, Котра сказала вам істину, яку почула від Бога. Авраам такого не робив.

Так что вы то делаете, что настоящий ваш отец делал!» «Мы не внебрачные какие-нибудь дети! — запротестовали они. — И один у нас Отец — Бог!»

Ви робите діла вашого батька! Тоді вони сказали Йому: Ми народилися не від перелюбу; маємо одного Отця — Бога!

Иисус сказал им: «Если бы и вправду вашим Отцом был Бог, вы бы любили Меня, Я ведь от Бога пришел и теперь Я здесь,21 не от Себя Самого Я пришел — Он послал Меня.

Сказав їм Ісус: Якби Бог був вашим Отцем, ви полюбили б Мене, бо Я від Бога вийшов і прийшов, — не Сам від Себе прийшов, але Він Мене послав.

Но вы не понимаете того, что Я говорю. Почему? Да потому, что не хотите внять словам Моим!

Чому ви не розумієте Моєї мови? Бо ви не можете слухати Моїх слів.

От дьявола вы, и он ваш отец: его желания исполняете вы охотно. Убийца он от начала жизни на земле. С истиной нет у него ничего общего — чужда она ему.22 Говоря ложь, он делает то, что ему свойственно, потому что по сути своей он лжец и отец лжи.23

Ви від вашого батька — диявола, і ви хочете виконувати бажання вашого батька. Той був душогубом від самого початку і в істині не встояв, бо немає в ньому істини. Коли говорить неправду, тоді своє говорить, бо він неправдомовець і батько неправди.

Я же истину говорю, потому и не верите Мне.

А коли Я істину кажу, — ви не вірите Мені.

Но обвинит ли кто из вас Меня в грехе? Если же истину говорю, почему не верите Мне?

Хто з вас оскаржить Мене за гріх? А якщо Я істину кажу, то чому ви Мені не вірите?

Кто от Бога, тот каждому слову Божию внимает. А вы не от Бога, потому и не внемлете».

Хто від Бога, той слухає Божі слова; ви ж тому й не слухаєте, що ви не від Бога!

«Разве не правду говорим мы, что Ты самаритянин и что бес вселился в Тебя?» — наступали они.

Відповідаючи на це, юдеї сказали: Хіба не так ми говоримо, що Ти самарієць і біса маєш?

«Нет, — ответил Иисус, — не одержимый Я. Я чту Отца Своего, а вы бесчестите Меня.

Ісус відповів: Я біса не маю, але шаную Мого Отця, а ви Мене зневажаєте.

Но не ищу Я славы для Себя: есть о ней Заботящийся. Это Тот, Кто всем Судья.

Я не шукаю власної слави: є Той, Хто шукає і судить.

Верьте, слово Мое соблюдающий никогда не умрет».24

Знову й знову запевняю вас, що коли хто збереже Моє слово, не побачить смерті повік!

«Теперь мы окончательно уверились, что бес в Тебя вселился, — возликовали иудеи. — И Авраам умер, и пророки, а Ты говоришь: „Соблюдающий слово Мое никогда не умрет“.25

Тоді юдеї сказали Йому: Тепер ми довідалися, що Ти маєш біса. І Авраам помер, і пророки, а Ти кажеш: Коли хто збереже Моє слово, не скуштує смерті ніколи.

Неужели Ты больше отца нашего Авраама? Умер он, умерли и пророки. За кого же Ты Себя выдаешь?»

Хіба Ти більший від нашого батька Авраама, який помер? Та й пророки повмирали. Ким Ти Себе Самого робиш?

Вот что сказал им на это Иисус: «Если бы Сам Я искал славы для Себя, ничего бы не стоила слава Моя. Ею Отец Мой Меня венчает, Тот, о Ком говорите вы: „Это — наш Бог“.26

Ісус відповів: Якщо Я буду прославляти Себе Самого, то слава Моя — ніщо. Це Мій Отець Мене прославляє, — Той, про Кого ви кажете: Він — наш Бог;

Но вы не знали Его никогда, а Я знаю. Если же сказал бы, что не знаю Его, стал бы, как вы, лжецом. Но знаю Его Я и слово Его исполняю.

ви Його не пізнали, Я ж Його знаю. І якщо Я скажу, що не знаю Його, то буду подібним до вас — неправдомовцем, але Я Його знаю та зберігаю Його слово.

Авраам, отец ваш, ликовал при одной только мысли, что увидит день Мой. И увидел его — и возрадовался».

Авраам, ваш батько, радий був би побачити Мій день — і побачив, і зрадів!

«Тебе нет и пятидесяти, — не поверили иудеи, — а ты видел Авраама?»

На це юдеї Йому сказали: Ти не маєш ще й п’ятдесяти років, а вже бачив Авраама?

Иисус подтвердил: «Истину говорю вам: прежде, чем Авраам родился, Я был уже и Я ЕСМЬ».

Та Ісус їм сказав: Знову й знову запевняю вас: Перш ніж був Авраам, — Я є!

Тогда схватили они камни, чтобы побить Его. Но Иисус скрылся, удалившись из Храма.27

Тоді схопили каміння, щоб кидати в Нього. Ісус же скрився і вийшов з храму, [пройшовши між ними, і попрямував далі].

Примечания:

Под редакцией Кулаковых

1 [1] — Или: Елеонскую.

3 [2] — См. в Словаре Книжники.

4 [3] — Или: женщина-прелюбодейка взята с поличным.

6 [4] — Букв.: чтобы испытать/искусить Его.

6 [5] — Некот. рукописи добавляют: не обращая на них внимания.

9 [6] — Некот. рукописи добавляют: обличаемые совестью.

10 [7] — Некот. рукописи добавляют: и не увидев никого, кроме женщины.

12 [8] — Букв.: свет мира.

15 [9] — Букв.: по плоти.

16 [10] — Букв.: истинен.

17 [11] — Букв.: свидетельство двух человек истинно.

24 [12] — См. примеч. к 4:26; то же в ст. 28 и 58.

25 [13] — Друг. возм. пер.: Кто Я таков, об этом говорил Я вам от начала; или: от начала Я — Тот, Кем Себя называю; или даже: о чем вообще с вами говорить.

31 [14] — Букв.: уверовавшим в Него иудеям.

31 [15] — Букв.: если вы пребудете в слове Моем.

33 [16] — Букв.: семя; то же и в ст. 37.

33 [17] — См. в Словаре Авраам.

37 [18] — Или: потому что Мое слово не находит у вас себе места.

38 [19] — Букв.: и вы делаете/делайте, что слышали (в некот. рукописях: видели) от отца [вашего]. Друг. возм. пер.: и вы делайте то, что слышали от Отца.

39 [20] — Букв.: вы делали бы дела Авраама. В некот. рукописях: делайте дела Авраама.

42 [21] — Букв.: Я от Бога вышел и пришел.

44 [22] — Букв.: и в истине не стоит (в некот. рукописях: не устоял), потому что нет истины в нем.

44 [23] — Друг. возм. пер.: отец лжецов.

51 [24] — Букв.: не увидит смерти вовек.

52 [25] — Букв.: не вкусит смерти вовек.

54 [26] — Букв.: Отец Мой — вот Кто прославляет Меня, о Ком вы говорите, что Он — Бог ваш (в некот. рукописях: наш).

59 [27] — Некот. рукописи добавляют: пройдя посреди них, и пошел далее.

« 7 глава 9 глава »