Приповістей 14 глава

Книга приказок Соломонових
Переклад Хоменка → Елизаветинская на русском

Мудрість будує свій будинок, а дурнота його руйнує власними руками.

Мудрыя жены создаша домы: безумная же раскопа рукама своима.

Хто ходить просто, Господа боїться; чиї ж криві дороги, той ним гордує.

Ходяй право боится Господа: развращаяй же пути своя обезчестится.

В устах дурного — бич гордині; а губи мудрих їх оберігають.

Из уст безумных жезл досаждения: устне же мудрых хранят я.

Де волів немає, там порожні ясла; де бики сильні, там урожай великий.

Идеже несть волов, ясли чисты: а идеже жита многа, явна волу крепость.

Правдивий свідок неправди не говорить; фальшивий свідок брехнями дихає.

Свидетель верен не лжет: разжизает же ложная свидетель неправеден.

Шукає мудрости насмішник, та даремно, а для розумного знання річ легка.

Взыщеши премудрости у злых, и не обрящеши: чувство же у мудрых удобно.

Йди геть від дурня, бо тії не знайдеш уст розумних.

Вся противна (суть) мужеви безумну: оружие же чувствия устне премудры.

Мудрість розумного — свою дорогу знати; безумство глупих — обман.

Премудрость коварных уразумеет пути их: буйство же безумных в заблуждении.

Дурний з гріха сміється; між праведними існує ласка.

Домове беззаконных требуют очищения, домове же праведных приятни.

Серце знає своє горе, а в радощі його чужому не втручатись.

Сердце мужа чувственно печаль души его: егда же веселится, не примешается досаждению.

Дім лихих розпадеться, а намет праведних процвітатиме.

Домове нечестивых изчезнут, селения же право творящих пребудут.

Є дорога, що людині здається проста, але кінець її — шлях смерти.

Есть путь, иже мнится человеком прав быти, последняя же его приходят во дно ада.

Навіть від сміху болить серце, і кінцем радощів буває смуток.

Ко веселием не примешавается печаль: последняя же радости в плачь приходят.

Нестале серце насититься заходами своїми, людина добра — вчинками своїми.

Путий своих насытится дерзосердый, от размышлений же своих муж благ.

Простодушний іме віри кожному слову; розумний уважає на свої кроки.

Незлобивый веру емлет всякому словеси, коварный же приходит в раскаяние.

Мудрий боїться й відвертається від зла, а дурний зухвалий у своїй самовпевненості.

Премудр убоявся уклонится от зла, безумный же на себе надеявся смешавается со беззаконным.

Запальна людина робить дурниці, розважливий — зносить усе.

Острояростный без совета творит, муж же мудрый многая терпит.

Простаки наслідують дурноту, розумні ж увінчаються знанням.

Разделяют безумнии злобу, коварнии же удержат чувство.

Ледачі перед добрими вклоняться, а безбожні перед праведних дверима.

Поползнутся злии пред благими, и нечестивии послужат пред дверьми праведных.

Бідний навіть сусідові нелюбий, в багатого ж є сила друзів.

Друзие возненавидят другов убогих: друзие же богатых мнози.

Грішить той, хто гордує ближнім; щасливий той, хто жалує вбогих.

Безчестяй убогия согрешает, милуяй же нищыя блажен.

Чи ж не збочують тії, що замишляють лихо? Милість і правда тим, хто добро замишляє.

Заблуждающии (неправедницы) делают злая, милость же и истину делают благии. Не ведят милости и веры делателие злых: милостыни же и веры у делателей благих.

Кожна праця приносить користь; пуста балаканина — голод.

Во всяцем пекущемся есть изюбилие: любосластный же и безпечальный в скудости будет.

Вінець мудрих — їхній хист; корона дурних — безглуздя.

Венец премудрых богатство их, житие же безумных зло.

Вірний свідок рятує душі: хто дихає брехнею, той — облуда.

Избавит от злых душу свидетель верен, разжизает же лживая лестный.

В Господнім страсі — міцне довір'я людини, і її діти матимуть притулок.

Во страсе Господни упование крепости, чадом же своим оставит утверждение (мира).

Господній острах — джерело життя, щоб уникати сітей смерти.

Страх Господень источник жизни, творит же укланятися от сети смертныя.

У безлічі народу — царя слава; у нестачі людей — руїна князя.

Во мнозе языце слава царю: во оскудении же людсте сокрушение сильному.

Хто терпеливий, той великий розум має; а хто на гнів запальний, виявляє дурноту.

Долготерпелив муж мног в разуме, малодушный же крепко безумен.

Лагідне серце — життя для тіла, а заздрість гризе кістки.

Кроткий муж сердцу врачь: моль же костем сердце чувственно.

Хто гнітить убогого, той Творця його зневажає, а почитає той, хто жалує бідного.

Оклеветаяй убогаго раздражает сотворшаго и, почитаяй же его милует нищаго.

Злого валить на землю його власна злоба, а праведник у своїй чесності знайде притулок.

Во злобе своей отринется нечестивый: надеяйжеся на Господа своим преподобием праведен.

У серці розумного мудрість покоїться, а між дурними її не видно.

В сердцы блазе мужа почиет премудрость, в сердцы же безумных не познавается.

Справедливість підносить народ угору, а гріх — сором народів.

Правда возвышает язык: умаляют же племена греси.

Царська прихильність — розумному слузі; гнів його на того, що йому сором коїть.

Приятен цареви слуга разумный, своим же благообращением отемлет безчестие.

« 13 глава 15 глава »