Івана 12 глава

Євангелія від св. Івана
Сучасний переклад → Елизаветинская на русском

За шість днів до Пасхи Ісус подався до Віфанії, де жив Лазар, якого Він воскресив із мертвих.

Иисус же прежде шести дний пасхи прииде в вифанию, идеже бе лазарь умерый, егоже воскреси от мертвых.

Там Йому приготували вечерю, і Марта прислуговувала за столом. Серед тих, хто з Ним вечеряв, був і Лазар.

Сотвориша же ему вечерю ту, и марфа служаше: лазарь же един бе от возлежащих с ним.

Марія взяла глечик, де було з півлітра [42] дорогоцінних пахощів, зроблених із справжнього нарду, облила ними Ісусові ноги, витерла їх своїм волоссям, і чудовий аромат мирра наповнив увесь дім.

Мариа же приемши литру мира нарда пистика многоценна, помаза нозе Иисусове, и отре власы своими нозе его: храмина же исполнися от вони масти (благовонныя).

Один із Ісусових учнів, Юда Іскаріот, який мав Його зрадити, сказав:

Глагола же един от ученик его, иуда симонов искариотский, иже хотяше его предати:

«Чому було б ці пахощі не продати за триста срібних монет [43] і не роздати гроші бідним?»

чесо ради миро сие не продано бысть на триех стех пенязь и дано нищым?

Юда мовив це не тому, що дбав про бідних, а тому, що був злодієм. Він завідував скринькою з пожертвуваннями і крав гроші звідти.

Сие же рече, не яко о нищих печашеся, но яко тать бе, и ковчежец имеяше, и вметаемая ношаше.

«Залиш її! — сказав Ісус. — Нехай вона робить свою справу, бо прийшов час приготувати Мене для поховання.

Рече же Иисус: не дейте ея, да в день погребения моего соблюдет е:

Бідні завжди будуть з вами, [44] а Я — ні».

нищыя бо всегда имате с собою, мене же не всегда имате.

Багато юдеїв, дізнавшись, що Ісус у Віфанії, прийшло на свято, щоб побачити Його. Вони хотіли побачити й Лазаря, якого Ісус воскресив із мертвих.

Разуме же народ мног от иудей, яко ту есть: и приидоша не Иисуса ради токмо, но да и лазаря видят, егоже воскреси от мертвых.

Тоді головні священики змовилися вбити й Лазаря.

Совещаша же архиерее, да и лазаря убиют,

Бо через нього багато юдеїв кидали своїх вождів і починали вірити в Ісуса.

яко мнози его ради идяху от иудей и вероваху во Иисуса.

12-13 Наступного дня великий натовп людей прийшов до Єрусалиму на Пасхальне свято. Почувши, що Ісус має там бути, люди взяли пальмове гілля й пішли зустрічати Його, вигукуючи: «Осанна! [45] Благословенний Той, Хто приходить в ім’я Господнє!Благословенний будь, Царю ізраїльський!»

Во утрий (же) день народ мног пришедый в праздник, слышавше, яко Иисус грядет во Иерусалим,

прияша ваиа от финик и изыдоша в сретение ему, и зваху (глаголюще): осанна, благословен грядый во имя Господне, Царь израилев.

Знайшовши віслюка, Ісус сів на нього, як було написано у Святому Писанні:

Обрет же Иисус осля, вседе на не, якоже есть писано:

«Не бійся, місто Сіонське [46]! Ось Цар твій їде верхи на віслюкові».

не бойся, дщи сионя: се, Царь твой грядет, седя на жребяти осли.

Спочатку Його учні не зрозуміли цього, та після вознесіння Ісуса до Слави, вони згадали, що саме так було написано про Нього у Святому Писанні, і що саме так усе і трапилося з Ним.

Сих же не разумеша ученицы его прежде: но егда прославися Иисус, тогда помянуша, яко сия быша о нем писана, и сия сотвориша ему.

Ті, хто був з Ісусом, коли Він воскресив Лазаря з мертвих і звелів йому вийти з могили, почали всім розповідати про те, що сталося.

Свидетелствоваше убо народ, иже бе (прежде) с ним, егда лазаря возгласи от гроба и воскреси его от мертвых:

Через те й натовп пішов Йому назустріч, бо всі почули, що саме Він здійснив це чудо.

сего ради и срете его народ, яко слышаша его сие сотворша знамение.

Тоді фарисеї почали говорити поміж собою: «Ви бачите, нам так і не вдасться щось зробити! Он гляньте, здається, що весь світ пішов за Ним!»

Фарисее убо реша к себе: видите, яко ни каяже польза есть? се, мир по нем идет.

Серед тих, xто прийшли поклонитися Господу на Пасху, були греки.

Бяху же нецыи еллини от пришедших, да поклонятся в праздник:

Вони підійшли до Пилипа з Вефсаїди, що в Ґалилеї, і мовили: «Добродію, ми хочемо побачити Ісуса». Пилип пішов до Андрія і сказав йому про це.

сии убо приступиша к филиппу, иже бе от вифсаиды галилейския, и моляху его, глаголюще: господи, хощем Иисуса видети.

Тоді Андрій разом з Пилипом пішли й розповіли про все Ісусові.

Прииде филипп и глагола андреови: и паки андрей и филипп глаголаста Иисусови.

Тоді Ісус відповів їм: «Час прийшов для Сина Людського прославитися.

Иисус же отвеща има, глаголя: прииде час, да прославится Сын Человеческий:

Істинно кажу вам: якщо пшеничне зерно не впаде в ґрунт і не загине, то залишиться одне. Коли ж воно впаде в ґрунт і загине, то принесе багато зерен і дасть добрий врожай.

аминь, аминь глаголю вам: аще зерно пшенично пад на земли не умрет, то едино пребывает: аще же умрет, мног плод сотворит:

Той, хто любить власне життя, загубить його, хто ж охоче віддає своє життя в цьому світі, той збереже його для вічного життя.

любяй душу свою погубит ю, и ненавидяй души своея в мире сем в живот вечный сохранит ю:

Хто служить Мені, має йти слідом, і там, де Я перебуватиму, буде й слуга Мій. Того, хто служить Мені, шануватиме і Отець Мій».

аще кто мне служит, мне да последствует, и идеже есмь аз, ту и слуга мой будет: и аще кто мне служит, почтит его Отец (мой):

«Зараз Я стурбований. Що Мені сказати? Можливо, такі слова: „Отче, врятуй Мене від цього часу страждань”. Ні, тому, що саме заради цих страждань Я й прийшов.

ныне душа моя возмутися: и что реку? Отче, спаси мя от часа сего: но сего ради приидох на час сей:

Отче, нехай станеться те, що принесе Тобі Славу». І почувся Голос з неба: «Я вже прославив ім’я Своє і ще прославлю».

Отче, прослави имя твое. Прииде же глас с небесе: и прославих, и паки прославлю.

Тоді з натовпу, який був там, ті, хто чув це, почали казати, що то був грім. Деякі з них казали: «То Ангел говорив з Ним!»

Народ же стояй и слышав, глаголаху: гром бысть. Инии глаголаху: ангел глагола ему.

І відповів Ісус: «Не для Мене той голос пролунав, а для вас.

Отвеща Иисус и рече: не мене ради глас сей бысть, но народа ради:

Судний час прийшов для цього світу, і скинуто буде його правителя.[47]

ныне суд есть миру сему: ныне князь мира сего изгнан будет вон:

І коли Я вознесуся [48] над землею, то приверну всіх людей до Себе».

и аще аз вознесен буду от земли, вся привлеку к себе.

Він так сказав, щоб показати, яку смерть має прийняти.

Сие же глаголаше, назнаменуя, коею смертию хотяше умрети.

І тоді народ Йому відповів: «Наш Закон каже, що Христос житиме вічно, то як же ти можеш говорити, що Син Людський вознесеться? І хто ж Він, Син Людський?»

Отвеща ему народ: мы слышахом от закона, яко Христос пребывает во веки: како ты глаголеши: вознестися подобает Сыну Человеческому? кто есть сей Сын Человеческий?

І мовив Ісус: «Світло [49] ще не довго буде з вами. Ідіть, поки Світло маєте, щоб темрява не застала вас, бо той, хто ходить у пітьмі, не знає, куди йде.

Рече же им Иисус: еще мало время свет в вас есть: ходите, дондеже свет имате, да тма вас не имет: и ходяй во тме не весть, камо идет:

Вірте у Світло, поки Світло з вами, бережіть віру в Нього, щоб стати синами Світла». Мовивши це, Ісус пішов геть і сховався від людей.

дондеже свет имате, веруйте во свет, да сынове света будете. Сия глагола Иисус, и отшед скрыся от них.

Хоча Ісус і здійснив усі ці дива в присутності людей, вони однак не вірили Йому.

Толика знамения сотворшу ему пред ними, не вероваху в него,

Бо здійснилося сказане пророком Ісаєю: «Господи, хто повірив у те, що ми сказали? Хто бачив силу Господню?»

да сбудется слово исаии пророка, еже рече: Господи, кто верова слуху нашему, и мышца Господня кому открыся?

Через те вони не могли повірити, бо Ісая сказав ще й таке:

Сего ради не можаху веровати, яко паки рече исаиа:

«Бог зробив людей сліпими, а серця іхні кам’яними, щоб вони не могли бачити очима і розуміти серцем своїм, щоб не могли вони звернутися до Господа й отримати зцілення від Нього».

ослепи очи их и окаменил есть сердца их, да не видят очима, ни разумеют сердцем, и обратятся, и исцелю их.

Ісая сказав так, бо бачив Його Славу і говорив про Нього.

Сия рече исаиа, егда виде славу его и глагола о нем.

Та багато людей, навіть дехто з юдейських правителів, повірили в Ісуса. Однак, боячись фарисеїв, вони не могли відкрито признатися в цьому, щоб їх не вигнали з синагоги.

Обаче убо и от князь мнози вероваша в него, но фарисей ради не исповедоваху, да не из сонмищ изгнани будут:

Вони любили мирську хвалу більше, ніж хвалу Божу.

возлюбиша бо паче славу человеческую, неже славу Божию.

І мовив Ісус на весь голос: «Хто вірить у Мене, той справді вірить і в Того, Хто послав Мене.

Иисус же воззва и рече: веруяй в мя не верует в мя, но в пославшаго мя:

А хто Мене бачить, той бачить і Того, Хто послав Мене.

и видяй мя видит пославшаго мя:

Я прийшов у цей світ як Світло, щоб жоден, хто вірить у Мене, не залишався б у темряві.

аз свет в мир приидох, да всяк веруяй в мя во тме не пребудет:

Якщо ж хто почує Мої слова, та не коритиметься їм, то Я йому не суддя, бо не судити світ Я прийшов, а врятувати його.

и аще кто услышит глаголы моя и не верует, аз не сужду ему: не приидох бо, да сужду мирови, но да спасу мир:

Хто Мене не визнає і не приймає слова Мої, тому буде інший суд: ті слова, яким Я навчав, будуть йому суддею в Останній день.

отметаяйся мене и не приемляй глагол моих имать судящаго ему: слово, еже глаголах, то судит ему в последний день:

Бо говорю Я не від Себе. Отець, Який послав Мене, дав Мені заповідь, як і чого Я маю навчати.

яко аз от себе не глаголах, но пославый мя Отец, той мне заповедь даде, что реку и что возглаголю:

І Я знаю, що Його наказ приносить вічне життя. Тож Я кажу те, що Отець велів Мені».

и вем, яко заповедь его живот вечный есть: яже убо аз глаголю, якоже рече мне Отец, тако глаголю.

« 11 глава 13 глава »