Івана 8 глава

Євангелія від св. Івана
Сучасний переклад → Елизаветинская на русском

Ісус вирушив на Оливну гору.

Иисус же иде в гору елеонску:

Рано-вранці наступного дня Він знову пішов у Храм. Коли усі люди посходилися до Нього, Він сів і почав навчати.

заутра же паки прииде в церковь, и вси людие идяху к нему: и сед учаше их.

3-4 Книжники й фарисеї привели жінку, яку спіймали під час перелюбу, поставили її перед людьми й сказали Йому: «Вчителю, цю жінку якраз застали, коли вона чинила перелюб.

Приведоша же книжницы и фарисее к нему жену в прелюбодеянии яту, и поставивше ю посреде,

глаголаша ему: учителю, сия жена ята есть ныне в прелюбодеянии:

Закон Мойсеїв наказує нам закидати таких жінок камінням. А що Ти на це скажеш?»

в законе же нам моисей повеле таковыя камением побивати: ты же что глаголеши?

Вони говорили так, щоб випробувати Ісуса й використати Його відповідь проти Нього Самого. Ісус же нахилився й почав писати щось пальцем на землі.

Сие же реша искушающе его, да быша имели что глаголати нань. Иисус же долу преклонься, перстом писаше на земли, не слагая (им).

А вони не переставали питати. Тоді Він устав і мовив до них: «Той серед вас, хто без гріха, нехай перший кине в неї камінь».

Якоже прилежаху вопрошающе его, восклонься рече к ним: иже есть без греха в вас, прежде верзи камень на ню.

Знову, нахилившись, Він почав писати по землі.

И паки долу преклонься, писаше на земли.

Почувши ці слова, всі почали розходитися: спочатку старші, а за ними й молодші. Зосталися лише Ісус та жінка, яка стояла перед Ним.

Они же слышавше и совестию обличаеми, исхождаху един по единому, наченше от старец до последних: и оста един Иисус, и жена посреде сущи.

Підвівшись, Ісус мовив до неї: «Жінко, де ж усі, хто обвинувачували тебе? Чи жоден із них не визнав тебе винною?»

Восклонься же Иисус и ни единаго видев, точию жену, рече ей: жено, где суть, иже важдаху на тя? ни кийже ли тебе осуди?

«Жоден, Добродію», — відповіла вона. «То й Я не виню тебе, — сказав Ісус, — Іди собі й більше не гріши!» [32]

Она же рече: никтоже, Господи. Рече же ей Иисус: ни аз тебе осуждаю: иди и (отселе) ктому не согрешай.

Пізніше Ісус знову розмовляв з людьми. Він так їм казав: «Я — Світло світу. Той, хто слідом іде за Мною, ніколи не йтиме у темряві, бо Світло, що несе життя, завжди буде з ним».

Паки же им Иисус рече глаголя: аз есмь свет миру: ходяй по мне не имать ходити во тме, но имать свет животный.

І сказали Йому фарисеї: «Ти свідчиш Сам про Себе, і тому ці свідчення не істинні».

Реша убо ему фарисее: ты о себе сам свидетелствуеши: свидетелство твое несть истинно.

Ісус відповів їм: «Якщо Я свідчу Сам про Себе, Мої свідчення істинні, бо Я знаю, звідки прийшов, і куди йду, а ви не знаєте, звідки Я прийшов чи куди Я іду.

Отвеща Иисус и рече им: аще аз свидетелствую о себе, истинно есть свидетелство мое, яко вем, откуду приидох и камо иду: вы же не весте, откуду прихожду и камо гряду:

Ви, люди, судите Мене так, як судите будь-яку іншу людину. Я ж не суджу нікого.

вы по плоти судите, аз не сужду ни комуже:

Та якщо Я судитиму, то Мій суд буде істинний, оскільки, коли Я суджу, Я не один, а Отець, Який послав Мене, зі Мною і судитимемо Ми разом.

и аще сужду аз, суд мой истинен есть, яко един несмь, но аз и пославый мя Отец:

Адже написано в Законі вашому, що коли двоє свідчать одне й те саме, то їхні свідчення — істинні.

и в законе же вашем писано есть, яко двою человеку свидетелство истинно есть:

Я свідчу Сам про Себе, та Отець, Який послав Мене, свідчить про Мене».

аз есмь свидетелствуяй о мне самем, и свидетелствует о мне пославый мя Отец.

Тоді Його спитали: «Де ж Твій Отець?» Ісус відповів: «Ви не знаєте ні Мене, ні Отця Мого. Якби ви знали Мене, то знали б і Отця Мого».

Глаголаху же ему: где есть Отец твой? Отвеща Иисус: ни мене весте, ни Отца моего: аще мя бысте ведали, и Отца моего ведали бысте.

Промовляв Він ці слова, коли навчав у Храмі, стоячи біля скарбниці. Й ніхто Його не схопив, бо час Його тоді ще не прийшов.

Сия глаголы глагола Иисус в газофилакии, учя в церкви: и никтоже ят его, яко не у бе пришел час его.

І знову Ісус промовив до них: «Я залишу вас, і ви будете шукати Мене, але помрете в гріху своєму, і не зможете прийти туди, куди Я йду».

Рече же им паки Иисус: аз иду, и взыщете мене, и во гресе вашем умрете: аможе аз иду, вы не можете приити.

Тоді юдеї почали питати один одного: «Ви думаєте, Він уб’є Себе? Бо сказав Він: „Ви не можете прийти туди, куди Я йду”».

Глаголаху убо иудее: еда ся сам убиет, яко глаголет: аможе аз иду, вы не можете приити?

І тоді Ісус мовив: «Ви всі народилися на землі, та Я — посланий Небом. Ви належите цьому світові, а Я — ні.

И рече им: вы от нижних есте, аз от вышних есмь: вы от мира сего есте, аз несмь от мира сего:

І тому Я кажу, що ви всі помрете грішні. Так, ви помрете з гріхами своїми, якщо не повірите, що Я — Сущий[33]».

рех убо вам, яко умрете во гресех ваших: аще бо не имете веры, яко аз есмь, умрете во гресех ваших.

Люди запитали Його: «Хто ж Ти є?» Ісус відповів: «Я є Той, про Кого Я говорив вам з самого початку.

Глаголаху убо ему: ты кто еси? И рече им Иисус: начаток, яко и глаголю вам:

Я міг би багато чого сказати, щоб осудити вас, але Я кажу людям лише те, що чув від Того, Хто послав Мене. Та Він говорить тільки істину».

многа имам о вас глаголати и судити: но пославый мя истинен есть, и аз, яже слышах от него, сия глаголю в мире.

Люди не знали, що Ісус говорить про Отця Свого.

Не разумеша (убо), яко Отца им глаголаше.

Та Він продовжував: «Коли вознесете [34] Сина Людського, тоді пізнаєте, що Я — Сущий. Я нічого не роблю від Себе Самого, Своєю волею, а кажу лише те, чого Отець навчив Мене.

Рече же им Иисус: егда вознесете Сына Человеческаго, тогда уразумеете, яко аз есмь, и о себе ничесоже творю, но, якоже научи мя Отец мой, сия глаголю:

Той, Хто послав Мене, — зі Мною. Він Мене не покинув, бо Я завжди виконую Його волю».

и пославый мя со мною есть: не остави мене единаго Отец, яко аз угодная ему всегда творю.

Почувши ці слова, багато людей повірили в Нього.

Сия ему глаголющу, мнози вероваша в него.

Тоді Ісус почав говорити тим юдеям, які повірили в Нього: «Якщо ви будете дотримуватися Мого вчення, то насправді станете учнями Моїми.

глаголаше убо Иисус к веровавшым ему иудеом: аще вы пребудете во словеси моем, воистинну ученицы мои будете

Ви пізнаєте істину, й вона принесе вам визволення».

и уразумеете истину, и истина свободит вы.

І сказали Йому юдеї: «Ми — Авраамові нащадки. Ми ніколи не були нічиїми рабами! То що Ти маєш на увазі, коли говориш, що ми будемо вільні?»

Отвещаша (и реша) ему: семя авраамле есмы и ни комуже работахом николиже: како ты глаголеши, яко свободни будете?

Ісус відповів: «Істинно кажу вам: кожен, хто грішить — раб гріха.

Отвеща им Иисус: аминь, аминь глаголю вам, яко всяк творяй грех раб есть греха:

Раб не житиме вічно в родині господаря, але Син завжди залишатиметься з сім’єю.

раб же не пребывает в дому во век: сын пребывает во век:

Тож якщо Син звільнить вас, ви будете справді вільні.

аще убо Сын вы свободит, воистинну свободни будете:

Я знаю, що ви Авраамові нащадки, але ви прагнете вбити Мене, оскільки не можете прийняти Моє вчення.

вем, яко семя авраамле есте: но ищете мене убити, яко слово мое не вмещается в вы:

Я розповідаю вам про те, що бачив в Отця Свого, ви ж робите те, чого навчилися від свого батька».

аз, еже видех у Отца моего, глаголю: и вы убо, еже видесте у отца вашего, творите.

І відповіли Йому юдеї: «Наш батько — Авраам!» А Ісус їм на те: «Якби ви були Авраамові діти, то чинили б так, як Авраам робив.

Отвещаша и реша ему: отец наш авраам есть. глагола им Иисус: аще чада авраамля бысте были, дела авраамля бысте творили:

Ви ж хочете вбити Мене. Ви хочете вбити Чоловіка, Який повідав вам істину, почуту від Бога. Авраам не робив так.

ныне же ищете мене убити, Человека, иже истину вам глаголах, юже слышах от Бога: сего авраам несть сотворил:

Ви ж робите так, як ваш батько». «Ми не незаконнонароджені, — мовили вони, — у нас один батько — це Бог!»

вы творите дела отца вашего. Реша же ему: мы от любодеяния несмы рождени: единаго Отца имамы, Бога.

На те Ісус відповів: «Якби Бог був вашим батьком, то ви б любили Мене, бо Я прийшов від Бога, і ось Я тут. Я не прийшов зі Своєї волі, та Господь послав Мене.

Рече же им Иисус: аще Бог Отец ваш (бы) был, любили бысте (убо) мене: аз бо от Бога изыдох и приидох: не о себе бо приидох, но той мя посла:

Ви не розумієте того, що Я кажу через те, що неспроможні прийняти вчення Моє.

почто беседы моея не разумеете? яко не можете слышати словесе моего:

Диявол вам батько, тож ви прагнете виконувати його волю. Він був убивцею з самого початку і ніколи не був на боці істини, бо немає її в нього. Коли він каже неправду, то це природно для нього, бо він сам брехун і породжує брехню.

вы отца (вашего) диавола есте, и похоти отца вашего хощете творити: он человекоубийца бе искони и во истине не стоит, яко несть истины в нем: егда глаголет лжу, от своих глаголет, яко ложь есть и отец лжи:

А ви не бажаєте вірити Мені тому, що Я кажу правду.

аз же зане истину глаголю, не веруете мне:

Хто з вас може засвідчити, що Я винен у гріхах? Ніхто. То чому ж ви не вірите Мені, коли Я кажу правду?

кто от вас обличает мя о гресе? аще ли истину глаголю, почто вы не веруете мне?

Той, Хто від Бога — слухає слова Божі. Ви ж їх не слухаєте, тому що ви не від Бога».

иже есть от Бога, глаголов Божиих послушает: сего ради вы не послушаете, яко от Бога несте.

Юдеї Йому відповіли на те: «Хіба ж ми не праві, коли кажемо, що Ти самаритянин, і що біс змусив Тебе втратити глузд?»

Отвещаша убо иудее и реша ему: не добре ли мы глаголем, яко самарянин еси ты и беса имаши?

Ісус мовив: «Не навіжений Я, але шаную Отця Мого, та ви намагаєтеся ганьбити Мене.

Отвеща Иисус: аз беса не имам, но чту Отца моего, и вы не чтете мене:

Я не шукаю слави для Себе. Є Той, Хто прагне прославити Мене. Він же є і Суддею.

аз же не ищу славы моея: есть ищя и судя:

Істинно кажу вам: хто дотримуватиметься вчення Мого, той ніколи не спізнає смерті».

аминь, аминь глаголю вам: аще кто слово мое соблюдет, смерти не имать видети во веки.

Юдеї мовили до Ісуса: «Тепер ми точно знаємо, що Ти навіжений. Навіть Авраам і пророки померли, а Ти кажеш, що той, хто прийме вчення Твоє ніколи не спізнає смерті.

Реша убо ему жидове: ныне разумехом, яко беса имаши: авраам умре и пророцы, и ты глаголеши: аще кто слово мое соблюдет, смерти не имать вкусити во веки:

Чи, може, Ти вважаєш Себе величнішим за нашого батька Авраама? Але ж він помер, і пророки теж. То ким же Ти Себе вважаєш?»

еда ты болий еси отца нашего авраама, иже умре? и пророцы умроша: кого себе сам ты твориши?

Ісус мовив: «Якби Я Сам славив Себе, то це нічого не означало б. Той же, Хто прославляє Мене — це Мій Отець, Кого ви називаєте своїм Богом.

Отвеща Иисус: аще аз славлюся сам, слава моя ничесоже есть: есть Отец мой славяй мя, егоже вы глаголете, яко Бог ваш есть:

Ви Його ніколи не знали, а Я знаю. Якби Я сказав, що не знаю Його, то був би таким же брехуном, як і ви, але Я знаю Бога й виконую волю Його.

и не познасте его, аз же вем его: и аще реку, яко не вем его, буду подобен вам ложь: но вем его и слово его соблюдаю:

Батько ваш Авраам був радий, що міг побачити день, коли Я прийшов. І, побачивши це, він сповнився щастям».

авраам отец ваш рад бы был, дабы видел день мой: и виде и возрадовася.

Юдейські правителі сказали: «Тобі ще й п’ятдесяти років немає, а ти кажеш, що бачив Авраама».

Реша убо иудее к нему: пятидесят лет не у имаши, и авраама ли еси видел?

І мовив Ісус до них: «Істинно кажу вам: перш ніж був Авраам, Я — Сущий».

Рече (же) им Иисус: аминь, аминь глаголю вам: прежде даже авраам не бысть, аз есмь.

Почувши це, вони схопили каміння, щоб закидати Його. Та Ісус сховався, а потім вийшов із Храму.

Взяша убо камение, да вергут нань: Иисус же скрыся и изыде из церкве, прошед посреде их: и мимохождаше тако.

« 7 глава 9 глава »