Івана 12 глава

Євангелія від св. Івана
Українська Біблія. Турконяк → Елизаветинская на русском

За шість днів до Пасхи Ісус прийшов до Витанії, де був Лазар, [який помер] і якого Ісус воскресив із мертвих.

Иисус же прежде шести дний пасхи прииде в вифанию, идеже бе лазарь умерый, егоже воскреси от мертвых.

Там Йому влаштували вечерю, а Марта обслуговувала. Лазар був одним із тих, хто був з Ним при столі.

Сотвориша же ему вечерю ту, и марфа служаше: лазарь же един бе от возлежащих с ним.

Марія, взявши літру [1] мира зі справжнього дорогоцінного нарду [2] , помазала Ісусові ноги й своїм волоссям обтерла їх. Дім наповнився запахом мира.

Мариа же приемши литру мира нарда пистика многоценна, помаза нозе Иисусове, и отре власы своими нозе его: храмина же исполнися от вони масти (благовонныя).

Каже один з Його учнів, Юда Іскаріотський, [син Симона], який мав Його видати:

Глагола же един от ученик его, иуда симонов искариотский, иже хотяше его предати:

Чому б не продати це миро за триста динаріїв [3] і не роздати бідним?

чесо ради миро сие не продано бысть на триех стех пенязь и дано нищым?

Він сказав це не тому, що турбувався про бідних, але тому, що був злодієм і, маючи скриньку на гроші, носив те, що вкидали.

Сие же рече, не яко о нищих печашеся, но яко тать бе, и ковчежец имеяше, и вметаемая ношаше.

А Ісус сказав: Облиш її, це вона на день Мого похорону зберегла:

Рече же Иисус: не дейте ея, да в день погребения моего соблюдет е:

бідних ви завжди із собою маєте, Мене ж — не завжди маєте.

нищыя бо всегда имате с собою, мене же не всегда имате.

Багато юдеїв довідалося, що Він там, і прийшли не тільки задля Ісуса, а й щоби побачити Лазаря, якого Він воскресив із мертвих.

Разуме же народ мног от иудей, яко ту есть: и приидоша не Иисуса ради токмо, но да и лазаря видят, егоже воскреси от мертвых.

Тож первосвященики змовилися, щоб і Лазаря вбити,

Совещаша же архиерее, да и лазаря убиют,

бо через нього багато хто відходив від юдеїв і починав вірити в Ісуса.

яко мнози его ради идяху от иудей и вероваху во Иисуса.

Наступного дня велика кількість людей, котрі, почувши, що Ісус іде в Єрусалим, прийшли на свято.

Во утрий (же) день народ мног пришедый в праздник, слышавше, яко Иисус грядет во Иерусалим,

Вони взяли віття пальм, вийшли назустріч Йому і вигукували, [промовляючи]: Осанна! Благословенний, Хто йде в Ім’я Господнє! Цар Ізраїлю!

прияша ваиа от финик и изыдоша в сретение ему, и зваху (глаголюще): осанна, благословен грядый во имя Господне, Царь израилев.

А Ісус, знайшовши осля, сів на нього, — згідно з написаним:

Обрет же Иисус осля, вседе на не, якоже есть писано:

Не бійся, дочко Сіонська! Ось Цар твій іде, сидячи на молодому ослі.

не бойся, дщи сионя: се, Царь твой грядет, седя на жребяти осли.

Його учні спочатку не зрозуміли цього. Але коли Ісус був прославлений, тоді згадали, що це було про Нього написано, і це Йому зробили.

Сих же не разумеша ученицы его прежде: но егда прославися Иисус, тогда помянуша, яко сия быша о нем писана, и сия сотвориша ему.

Свідчили люди, які були з Ним, коли Він викликав Лазаря з гробу і воскресив його з мертвих.

Свидетелствоваше убо народ, иже бе (прежде) с ним, егда лазаря возгласи от гроба и воскреси его от мертвых:

Тому і зустрів Його натовп, бо почув, що Він зробив це чудо.

сего ради и срете его народ, яко слышаша его сие сотворша знамение.

А фарисеї гомоніли між собою: Дивіться, нічого не вдієте: ось увесь світ пішов за Ним!

Фарисее убо реша к себе: видите, яко ни каяже польза есть? се, мир по нем идет.

Деякі з тих, хто прийшов поклонитися у свято, були греками.

Бяху же нецыи еллини от пришедших, да поклонятся в праздник:

Вони підійшли до Филипа, який був з Витсаїди Галилейської, і просили його, кажучи: Пане, ми хочемо бачити Ісуса!

сии убо приступиша к филиппу, иже бе от вифсаиды галилейския, и моляху его, глаголюще: господи, хощем Иисуса видети.

Филип іде і каже про це Андрієві, а [далі] Андрій з Филипом ідуть, та й повідомляють Ісуса.

Прииде филипп и глагола андреови: и паки андрей и филипп глаголаста Иисусови.

А Ісус сказав їм у відповідь: Прийшов час прославитися Синові Людському.

Иисус же отвеща има, глаголя: прииде час, да прославится Сын Человеческий:

Знову й знову запевняю вас: якщо зерно пшениці, упавши на землю, не вмре, воно залишиться одне. Якщо ж умре, — принесе великий урожай.

аминь, аминь глаголю вам: аще зерно пшенично пад на земли не умрет, то едино пребывает: аще же умрет, мног плод сотворит:

Хто любить душу свою, той погубить її; хто ж ненавидить душу свою в цьому світі, той збереже її для вічного життя.

любяй душу свою погубит ю, и ненавидяй души своея в мире сем в живот вечный сохранит ю:

Якщо хто Мені служить, нехай іде за Мною, і де Я, там буде і Мій слуга. Якщо хто Мені служить, того пошанує [Мій] Отець.

аще кто мне служит, мне да последствует, и идеже есмь аз, ту и слуга мой будет: и аще кто мне служит, почтит его Отец (мой):

Нині душа Моя стривожена. І що Я скажу? Отче, спаси Мене від цієї години! Але ж задля цього Я і прийшов — на цю годину.

ныне душа моя возмутися: и что реку? Отче, спаси мя от часа сего: но сего ради приидох на час сей:

Отче, прослав Своє Ім’я! Почувся тоді голос із неба: І прославив Я, і знову прославлю!

Отче, прослави имя твое. Прииде же глас с небесе: и прославих, и паки прославлю.

А люди, які стояли й чули це, говорили: То був грім. Інші казали: То ангел до Нього заговорив.

Народ же стояй и слышав, глаголаху: гром бысть. Инии глаголаху: ангел глагола ему.

У відповідь Ісус сказав: Не для Мене був цей голос, а для вас.

Отвеща Иисус и рече: не мене ради глас сей бысть, но народа ради:

Нині настав суд цьому світові; нині князь цього світу буде вигнаний геть.

ныне суд есть миру сему: ныне князь мира сего изгнан будет вон:

Якщо Я буду піднятий від землі, то притягну всіх до Себе!

и аще аз вознесен буду от земли, вся привлеку к себе.

Він говорив це, зазначаючи, якою смертю мав померти.

Сие же глаголаше, назнаменуя, коею смертию хотяше умрети.

А з юрби Йому відповіли: Ми чули із Закону, що Христос перебуває вічно, а Ти кажеш, що Син Людський має бути піднятий. Хто Цей Син Людський?

Отвеща ему народ: мы слышахом от закона, яко Христос пребывает во веки: како ты глаголеши: вознестися подобает Сыну Человеческому? кто есть сей Сын Человеческий?

Тоді Ісус сказав їм: Ще деякий час Світло є між вами. Ходіть, доки маєте Світло, щоб вас не огорнула темрява, а хто ходить у темряві, не знає, куди йде.

Рече же им Иисус: еще мало время свет в вас есть: ходите, дондеже свет имате, да тма вас не имет: и ходяй во тме не весть, камо идет:

Доки маєте Світло, вірте у Світло, щоб ви стали синами Світла! Сказавши це, Ісус скрився і відійшов від них.

дондеже свет имате, веруйте во свет, да сынове света будете. Сия глагола Иисус, и отшед скрыся от них.

Хоча Він зробив перед ними стільки чудес, вони не повірили в Нього,

Толика знамения сотворшу ему пред ними, не вероваху в него,

щоби сповнилося слово пророка Ісаї, яке він сказав: Господи, хто повірив нашій вістці? І кому відкрилася Господня правиця?

да сбудется слово исаии пророка, еже рече: Господи, кто верова слуху нашему, и мышца Господня кому открыся?

Вони не могли вірити ще й тому, що, як казав Ісая:

Сего ради не можаху веровати, яко паки рече исаиа:

Засліпив їхні очі, зробив кам’яними їхні серця, аби вони не побачили очима, не зрозуміли серцем і не навернулися, щоб Я оздоровив їх!

ослепи очи их и окаменил есть сердца их, да не видят очима, ни разумеют сердцем, и обратятся, и исцелю их.

Це сказав Ісая, коли побачив славу Його і сповістив про Нього.

Сия рече исаиа, егда виде славу его и глагола о нем.

Усе ж таки багато зі старших повірило в Нього, але через фарисеїв вони не зізнавалися, щоб їх не вигнали із синагоги;

Обаче убо и от князь мнози вероваша в него, но фарисей ради не исповедоваху, да не из сонмищ изгнани будут:

вони бо полюбили людську славу більше, ніж славу Божу.

возлюбиша бо паче славу человеческую, неже славу Божию.

Тож Ісус гучним голосом сказав: Хто вірить у Мене, той вірить не в Мене, а в Того, Хто послав Мене!

Иисус же воззва и рече: веруяй в мя не верует в мя, но в пославшаго мя:

І хто бачить Мене, той бачить Того, Хто послав Мене.

и видяй мя видит пославшаго мя:

Я — Світло, яке прийшло у світ, щоб кожний, хто вірить у Мене, не перебував у темряві.

аз свет в мир приидох, да всяк веруяй в мя во тме не пребудет:

Якщо хто почує Мої слова і не зберігатиме, Я його не суджу, бо Я не прийшов, аби судити світ, але щоб спасти світ.

и аще кто услышит глаголы моя и не верует, аз не сужду ему: не приидох бо, да сужду мирови, но да спасу мир:

Хто відрікається від Мене і не приймає Моїх слів, той має свого суддю: слово, яке Я сказав, — воно судитиме його останнього дня.

отметаяйся мене и не приемляй глагол моих имать судящаго ему: слово, еже глаголах, то судит ему в последний день:

Бо не від Себе Я говорив, а Отець, Який послав Мене, це Він дав Мені заповідь, що маю сказати і що говорити.

яко аз от себе не глаголах, но пославый мя Отец, той мне заповедь даде, что реку и что возглаголю:

І Я знаю, що Його заповідь — це вічне життя. А що Я кажу, то так кажу, як сказав Мені Отець!

и вем, яко заповедь его живот вечный есть: яже убо аз глаголю, якоже рече мне Отец, тако глаголю.

« 11 глава 13 глава »