Івана 12 глава

Євангелія від св. Івана
Переклад Куліша та Пулюя → Елизаветинская на русском

Тодї Ісус, шестого дня перед пасхою, прийшов у Витанию, де був Лазар, що був умер, котрого воскресив із мертвих.

Иисус же прежде шести дний пасхи прииде в вифанию, идеже бе лазарь умерый, егоже воскреси от мертвых.

Зробили тодї Йому вечерю там, і Марта послугувала, Лазар же був один із тих, що сидїли за столом.

Сотвориша же ему вечерю ту, и марфа служаше: лазарь же един бе от возлежащих с ним.

Мария ж, узявши литру мира нардового, правдивого, предорогого, намастила ноги Ісусу, та й обтерла волоссєм своїм ноги Його; господа ж повна була духу від мира.

Мариа же приемши литру мира нарда пистика многоценна, помаза нозе Иисусове, и отре власы своими нозе его: храмина же исполнися от вони масти (благовонныя).

Каже тодї один з учеників Його, Юда Симонів Іскариоцький, що мав Його зрадити.

Глагола же един от ученик его, иуда симонов искариотский, иже хотяше его предати:

Чому мира сього не продано за триста денариїв та не роздано вбогим?

чесо ради миро сие не продано бысть на триех стех пенязь и дано нищым?

Сказав же се не того, що про вбогих дбав, а що злодїй був, і скриньку мав, і, що вкидано, носив.

Сие же рече, не яко о нищих печашеся, но яко тать бе, и ковчежец имеяше, и вметаемая ношаше.

Рече тодї Ісус: Остав її; на день похорону мого приховала се.

Рече же Иисус: не дейте ея, да в день погребения моего соблюдет е:

Вбогих бо маєте всякого часу з собою, мене ж не всякого часу маєте.

нищыя бо всегда имате с собою, мене же не всегда имате.

Довідалось же багато народу з Жидів, що Він там, і поприходили не задля Ісуса одного, а щоб і Лазаря побачити, котрого воскресив із мертвих.

Разуме же народ мног от иудей, яко ту есть: и приидоша не Иисуса ради токмо, но да и лазаря видят, егоже воскреси от мертвых.

Нарадили ся ж архиєреї, щоб і Лазаря вбити;

Совещаша же архиерее, да и лазаря убиют,

бо многі через него приходили від Жидів, та й увірували в Ісуса.

яко мнози его ради идяху от иудей и вероваху во Иисуса.

Назавтра багато народу, поприходивши на сьвято, почувши, що Ісус ійде в Єрусалим,

Во утрий (же) день народ мног пришедый в праздник, слышавше, яко Иисус грядет во Иерусалим,

побрали віттє пальмове, та й вийшли назустріч Йому, покликуючи: Осанна! благословен грядущий в імя Господнє, Цар Ізраїлїв!

прияша ваиа от финик и изыдоша в сретение ему, и зваху (глаголюще): осанна, благословен грядый во имя Господне, Царь израилев.

Знайшовши ж Ісус осля, сїв на него, як написано:

Обрет же Иисус осля, вседе на не, якоже есть писано:

Не лякайсь, дочко Сионська! ось твій Цар іде, сидячи на молодому ослї.

не бойся, дщи сионя: се, Царь твой грядет, седя на жребяти осли.

Сього ж не зрозуміли ученики Його спершу; тільки, як прославивсь Ісус, тодї згадали, що се про Него писано, й що се зробили Йому.

Сих же не разумеша ученицы его прежде: но егда прославися Иисус, тогда помянуша, яко сия быша о нем писана, и сия сотвориша ему.

Сьвідкував же народ, що був із Ним, як Лазаря викликав із гробу й воскресив Його з мертвих.

Свидетелствоваше убо народ, иже бе (прежде) с ним, егда лазаря возгласи от гроба и воскреси его от мертвых:

Тим і зустрів Його народ, бо чув, що Він зробив сю ознаку.

сего ради и срете его народ, яко слышаша его сие сотворша знамение.

Фарисеї ж казали між собою: Бачите, що не вдїєте нїчого? ось увесь сьвіт за Ним пійшов!

Фарисее убо реша к себе: видите, яко ни каяже польза есть? се, мир по нем идет.

Були ж деякі Геленяне між тими, що поприходили, щоб поклонитись у сьвято.

Бяху же нецыи еллини от пришедших, да поклонятся в праздник:

Сї ж приступили до Филипа, що був з Витсаїди Галилейської, кажучи: Добродїю, хочемо Ісуса видїти.

сии убо приступиша к филиппу, иже бе от вифсаиды галилейския, и моляху его, глаголюще: господи, хощем Иисуса видети.

Приходить Филип і каже Андреєві, а знов Андрей та Филип кажуть Ісусові.

Прииде филипп и глагола андреови: и паки андрей и филипп глаголаста Иисусови.

Ісус же відказав їм, говорячи: Прийшла година, щоб прославив ся Син чоловічий.

Иисус же отвеща има, глаголя: прииде час, да прославится Сын Человеческий:

Істино, істино глаголю вам: Коли зерно пшеничне, впавши на землю, не вмре, то одно зостаєть ся; коли ж умре, то багато овощу приносить.

аминь, аминь глаголю вам: аще зерно пшенично пад на земли не умрет, то едино пребывает: аще же умрет, мног плод сотворит:

Хто любить душу свою, погубить її; а хто ненавидить душу свою в сьвітї сьому, на вічнє життє збереже її.

любяй душу свою погубит ю, и ненавидяй души своея в мире сем в живот вечный сохранит ю:

Коли менї служить хто, нехай іде слїдом за мною; і де я, там і слуга мій буде. І коли хто менї служить, пошанує його Отець.

аще кто мне служит, мне да последствует, и идеже есмь аз, ту и слуга мой будет: и аще кто мне служит, почтит его Отец (мой):

Тепер же душа моя стрівожилась, і що менї казати? Отче, спаси мене від години сієї; тільки ж для сього прийшов я на годину сю.

ныне душа моя возмутися: и что реку? Отче, спаси мя от часа сего: но сего ради приидох на час сей:

Отче, прослав імя Твоє! Зійшов тодї голос із неба: І прославив, і знов прославлю.

Отче, прослави имя твое. Прииде же глас с небесе: и прославих, и паки прославлю.

Народ же, що стояв і чув, казав, що грім загремів. Инші казали: Ангел Йому говорив.

Народ же стояй и слышав, глаголаху: гром бысть. Инии глаголаху: ангел глагола ему.

Озвавсь Ісус і рече: Сей голос роздавсь не ради мене, а ради вас.

Отвеща Иисус и рече: не мене ради глас сей бысть, но народа ради:

Тепер суд сьвіту сьому: тепер князь сьвіту сього проженеть ся геть.

ныне суд есть миру сему: ныне князь мира сего изгнан будет вон:

І я, як буду піднятий від землї, всїх притягну до себе.

и аще аз вознесен буду от земли, вся привлеку к себе.

Се ж глаголав, означуючи, якою смертю має вмерти.

Сие же глаголаше, назнаменуя, коею смертию хотяше умрети.

Озвавсь до Него народ: Ми чули з закону, що Христос пробуває по вік; як же Ти кажеш, що треба угору піднятись Синові чоловічому? Хто се Син чоловічий?

Отвеща ему народ: мы слышахом от закона, яко Христос пребывает во веки: како ты глаголеши: вознестися подобает Сыну Человеческому? кто есть сей Сын Человеческий?

Рече ж їм Ісус: Ще малий час сьвітло з вами. Ходїть, доки сьвітло маєте, щоб темрява вас не захопила; а хто ходить у темряві, не знає, куди йде.

Рече же им Иисус: еще мало время свет в вас есть: ходите, дондеже свет имате, да тма вас не имет: и ходяй во тме не весть, камо идет:

Доки сьвітло маєте, віруйте в сьвітло, щоб синами сьвітла стали ся. Се промовив Ісус, і пійшовши, заховавсь од них.

дондеже свет имате, веруйте во свет, да сынове света будете. Сия глагола Иисус, и отшед скрыся от них.

Хоч стільки ознак зробив перед ними, не увірували в Него,

Толика знамения сотворшу ему пред ними, не вероваху в него,

щоб слово Ісаїї пророка справдилось, котрий промовив: Господи, хто вірував тому, що чув од нас? і рамя Господнє кому відкрилось?

да сбудется слово исаии пророка, еже рече: Господи, кто верова слуху нашему, и мышца Господня кому открыся?

Тим не змогли вірувати, що знов глаголе Ісаїя:

Сего ради не можаху веровати, яко паки рече исаиа:

Заслїпив очі їх і закаменив серце їх, щоб не бачили очима, нї розуміли серцем, і не обернулись, і я не сцїлив їх.

ослепи очи их и окаменил есть сердца их, да не видят очима, ни разумеют сердцем, и обратятся, и исцелю их.

Се промовив Ісаїя, як видїв славу Його й глаголав про Него.

Сия рече исаиа, егда виде славу его и глагола о нем.

Однако ж з князїв многі увірували в Него, та задля Фарисеїв не визнавали, щоб не вилучено їх із школи.

Обаче убо и от князь мнози вероваша в него, но фарисей ради не исповедоваху, да не из сонмищ изгнани будут:

Любили бо славу чоловічу більш, нїж славу Божу.

возлюбиша бо паче славу человеческую, неже славу Божию.

Ісус же покликнув, і рече: Хто вірує в мене, не в мене вірує, а в Пославшого мене.

Иисус же воззва и рече: веруяй в мя не верует в мя, но в пославшаго мя:

І хто видить мене, видить Пославшого мене.

и видяй мя видит пославшаго мя:

Я сьвітлом у сьвіт прийшов, щоб усякий, хто вірує в мене, в темряві не пробував.

аз свет в мир приидох, да всяк веруяй в мя во тме не пребудет:

І коли хто слухає слова мої, та й не вірує, я не суджу його; бо я прийшов, не щоб судити сьвіт, а щоб спасти сьвіт.

и аще кто услышит глаголы моя и не верует, аз не сужду ему: не приидох бо, да сужду мирови, но да спасу мир:

Хто цураєть ся мене, й не приймає словес моїх, має собі суддю: слово, що я глаголав, воно судити ме його останнього дня.

отметаяйся мене и не приемляй глагол моих имать судящаго ему: слово, еже глаголах, то судит ему в последний день:

Бо я не від себе глаголав, а пославший мене Отець, Він менї заповідь дав, що промовляти і що глаголати.

яко аз от себе не глаголах, но пославый мя Отец, той мне заповедь даде, что реку и что возглаголю:

І я знаю, що Його заповідь життє вічнє. Що ж промовляю я, яко ж глаголав менї Отець, так промовляю.

и вем, яко заповедь его живот вечный есть: яже убо аз глаголю, якоже рече мне Отец, тако глаголю.

« 11 глава 13 глава »