От Луки 24 глава

Евангелие от Луки
Синодальный перевод → Українська Біблія. Турконяк

В первый же день недели, очень рано, неся приготовленные ароматы, пришли они ко гробу, и вместе с ними некоторые другие;

Першого ж дня тижня дуже рано вони [і ще дехто з ними] прийшли до гробу, несучи пахощі, які приготували.

но нашли камень отваленным от гроба.

Та вони виявили, що камінь відвалений від гробниці,

И, войдя, не нашли тела Господа Иисуса.

а ввійшовши, не знайшли тіла Господа Ісуса.

Когда же недоумевали они о сём, вдруг предстали перед ними два мужа в одеждах блистающих.

І сталося, як були вони через це розгублені, то два мужі стали біля них у блискучому одязі.

И когда они были в страхе и наклонили лица свои к земле, сказали им: что вы ищете живого между мёртвыми?

Вони налякалися і посхиляли обличчя до землі, а ті сказали їм: Чому ви шукаєте Живого між мертвими?

Его нет здесь: Он воскрес; вспомните, как Он говорил вам, когда был ещё в Галилее,

Немає Його тут, бо воскрес! Згадайте, як казав вам, коли ще був у Галилеї.

сказывая, что Сыну Человеческому надлежит быть предану в руки человеков грешников, и быть распяту, и в третий день воскреснуть.

Він говорив: Потрібно, щоб Син Людський був виданий у руки грішних людей, був розп’ятий і воскрес на третій день.

И вспомнили они слова Его;

Тоді вони пригадали Його слова.

и, возвратившись от гроба, возвестили всё это одиннадцати и всем прочим.

Повернувшись від гробу, вони сповістили про все це одинадцятьом і всім іншим.

То были Магдалина Мария, и Иоанна, и Мария, мать Иакова, и другие с ними, которые сказали о сём Апостолам.

То були Марія Магдалина, Іванна, Марія, мати Якова, та інші з ними. Вони розповіли про це апостолам.

И показались им слова их пустыми, и не поверили им.

Та їхні слова здалися тим вигадкою, — не вірили їм.

Но Пётр, встав, побежал ко гробу и, наклонившись, увидел только пелены лежащие, и пошёл назад, дивясь сам в себе происшедшему.

Підвівшись, Петро побіг до гробу і, схилившись, побачив полотно, [яке лежало] окремо, — і пішов до себе, дивуючись з того, що сталося.

В тот же день двое из них шли в селение, отстоящее стадий на шестьдесят от Иерусалима, называемое Эммаус;

Двоє з них ішли того дня до села, віддаленого на шістдесят стадій [1] від Єрусалима, яке називалося Емаус;

и разговаривали между собою о всех сих событиях.

вони говорили між собою про все, що відбулося.

И когда они разговаривали и рассуждали между собою, и Сам Иисус, приблизившись, пошёл с ними.

І сталося, коли вони розмовляли й обмірковували, Сам Ісус, наблизившись, пішов разом з ними,

Но глаза их были удержаны, так что они не узнали Его.

та очі їхні були стримані, щоби Його не впізнали.

Он же сказал им: о чём это вы, идя, рассуждаете между собою, и отчего вы печальны?

Тож Він запитав їх: Що це за справа, над якою міркуєте між собою, ідучи? І чого ви сумні?

Один из них, именем Клеопа, сказал Ему в ответ: неужели Ты один из пришедших в Иерусалим не знаешь о происшедшем в нём в эти дни?

У відповідь один, на ім’я Клеопа, сказав Йому: Ти хіба єдиний чужинець у Єрусалимі, Який не знає того, що сталося в ньому цими днями?

И сказал им: о чём? Они сказали Ему: что было с Иисусом Назарянином, Который был пророк, сильный в деле и слове пред Богом и всем народом;

І запитав їх: Що саме? А вони розповіли Йому про Ісуса Назарянина, Мужа Пророка, сильного ділом і словом перед Богом і перед усім народом;

как предали Его первосвященники и начальники наши для осуждения на смерть и распяли Его.

як видали Його первосвященики й наші старші на смертний присуд і розіп’яли Його.

А мы надеялись было, что Он есть Тот, Который должен избавить Израиля; но со всем тем, уже третий день ныне, как это произошло.

А ми сподівалися, що Він Той, Хто має визволити Ізраїля. І до того ж, оце третій день, відколи те сталося.

Но и некоторые женщины из наших изумили нас: они были рано у гроба

Та деякі наші жінки здивували нас: побувавши рано в гробниці

и не нашли тела Его и, придя, сказывали, что они видели и явление Ангелов, которые говорят, что Он жив.

й не знайшовши Його тіла, вони прийшли й розповіли, що бачили появу ангелів, які сповістили, що Він живий.

И пошли некоторые из наших ко гробу и нашли так, как и женщины говорили, но Его не видели.

Тоді пішли деякі з нас до гробу — і знайшли все, як говорили жінки; Самого ж Ісуса не побачили!

Тогда Он сказал им: о, несмысленные и медлительные сердцем, чтобы веровать всему, что предсказывали пророки!

Тоді Ісус сказав їм: О нерозумні й повільні серцем, аби вірити в усе, що говорили пророки!

Не так ли надлежало пострадать Христу и войти в славу Свою?

Хіба не треба було Христові постраждати й увійти у Свою славу?

И, начав от Моисея, из всех пророков изъяснял им сказанное о Нём во всём Писании.

І, почавши від Мойсея та від усіх пророків, Він пояснив їм з усього Писання те, що стосувалося Його.

И приблизились они к тому селению, в которое шли; и Он показывал им вид, что хочет идти далее.

І вони наблизилися до села, до якого йшли. А Він удавав, що йде далі.

Но они удерживали Его, говоря: останься с нами, потому что день уже склонился к вечеру. И Он вошёл и остался с ними.

Та вони просили Його, кажучи: Залишайся з нами, бо вечоріє, вже день закінчується! І Він увійшов, щоби залишитися з ними.

И когда Он возлежал с ними, то, взяв хлеб, благословил, преломил и подал им.

І сталося, як сів Він за столом з ними, то, взявши хліб, поблагословив і, переломивши, давав їм;

Тогда открылись у них глаза, и они узнали Его. Но Он стал невидим для них.

тут і відкрилися їхні очі, і вони впізнали Його. Та Він став невидимий для них.

И они сказали друг другу: не горело ли в нас сердце наше, когда Он говорил нам на дороге и когда изъяснял нам Писание?

І сказали вони один одному: Хіба не палало наше серце, коли Він говорив нам у дорозі та пояснював нам Писання?

И, встав в тот же час, возвратились в Иерусалим и нашли вместе одиннадцать Апостолов и бывших с ними,

Уставши, тієї ж години вони повернулися до Єрусалима та знайшли зібраних одинадцятьох і тих, які були з ними;

которые говорили, что Господь истинно воскрес и явился Симону.

вони говорили, що справді Господь воскрес і з’явився Симонові.

И они рассказывали о происшедшем на пути, и как Он был узнан ими в преломлении хлеба.

А ці розповіли про те, що сталося в дорозі, та як Він відкрився їм під час ламання хліба.

Когда они говорили о сём, Сам Иисус стал посреди них и сказал им: мир вам.

Коли вони говорили про це, Сам [Ісус] став посеред них і сказав їм: Мир вам!

Они, смутившись и испугавшись, подумали, что видят духа.

Та злякавшись, охоплені жахом, вони думали, що бачать духа.

Но Он сказал им: что смущаетесь, и для чего такие мысли входят в сердца ваши?

А Він сказав їм: Чому ви стурбовані, чому такі думки входять до ваших сердець?

Посмотрите на руки Мои и на ноги Мои; это Я Сам; осяжите Меня и рассмотрите; ибо дух плоти и костей не имеет, как видите у Меня.

Гляньте на Мої руки, на Мої ноги! Це ж Я Сам! Доторкніться до Мене — подивіться, що дух тіла й костей не має, а Я, як бачите, їх маю!

И, сказав это, показал им руки и ноги.

Сказавши це, Він показав їм руки та ноги.

Когда же они от радости ещё не верили и дивились, Он сказал им: есть ли у вас здесь какая пища?

А як вони ще дивувалися і не вірили з радості, Він сказав їм: Чи маєте тут щось із їжі?

Они подали Ему часть печёной рыбы и сотового мёда.

Вони дали Йому частину печеної риби [і бджолиного меду].

И, взяв, ел пред ними.

Тож, взявши, Він їв перед ними.

И сказал им: вот то, о чём Я вам говорил, ещё быв с вами, что надлежит исполниться всему, написанному о Мне в законе Моисеевом и в пророках и псалмах.

І промовив до них: Ось слова, які Я сказав вам, коли ще був з вами: Має збутися все написане про Мене і в Законі Мойсея, і в Пророків, і в Псалмах!

Тогда отверз им ум к уразумению Писаний.

Тоді розкрив їхній розум, щоби зрозуміли Писання.

И сказал им: так написано, и так надлежало пострадать Христу, и воскреснуть из мёртвых в третий день,

І Він сказав їм: Так написано, і [необхідно було] постраждати Христові та воскреснути з мертвих на третій день,

и проповедану быть во имя Его покаянию и прощению грехов во всех народах, начиная с Иерусалима.

щоб, почавши з Єрусалима, проповідувалося в Ім’я Його покаяння для прощення гріхів між усіма народами.

Вы же свидетели сему.

Ви [ж є] свідками цього.

И Я пошлю обетование Отца Моего на вас; вы же оставайтесь в городе Иерусалиме, доколе не облечётесь силою свыше.

І ось Я посилаю на вас обітницю Мого Отця, а ви залишайтеся в місті [Єрусалимі], доки не зодягнетеся силою з висоти!

И вывел их вон из города до Вифании и, подняв руки Свои, благословил их.

Вивівши їх за місто до Витанії, Він підняв Свої руки і поблагословив їх.

И, когда благословлял их, стал отдаляться от них и возноситься на небо.

І сталося, що коли благословляв їх, Він віддалився від них і почав підійматися на небо.

Они поклонились Ему и возвратились в Иерусалим с великою радостью.

А вони, поклонившись Йому, з великою радістю повернулися до Єрусалима

И пребывали всегда в храме, прославляя и благословляя Бога. Аминь.

і були постійно в храмі, [хвалячи і] прославляючи Бога. [Амінь].

Примечания:

Синодальный перевод

49 облечетесь — буквально: оденетесь; получите, обретёте.

« 23 глава 1 глава »