Матвія 26 глава

Євангелія від св. Матвія
Сучасний переклад → Русского Библейского Центра

Коли Ісус закінчив говорити, Він звернувся до Своїх учнів:

Помолчав, Иисус сказал ученикам:

«Ви знаєте, що через два дні Пасха, і Сина Людського буде віддано ворогам, щоб Його розіп’яли на хресті».

«Через два дня, как вы знаете, Пасха. Сын человеческий будет предан и распят на кресте».

3-4 Тоді головні священики й старійшини зібралися у дворі палацу первосвященика Каяфи, де радилися, як би так влаштувати, щоб схопити і вбити Ісуса у тайні від усіх.

Как раз в ту пору во дворце архиерея Кайафы собрались первосвященники и старейшины

И договорились между собой устроить так, чтобы Иисуса взять и убить.

При тому вони говорили: «Тільки це не можна робити на свята, бо народ може збунтуватись».

Но решили: «Только лучше не в праздник, а то как бы не поднялся народ».

6-7 Коли Ісус був у Віфанії та сидів за столом у домі Симона прокаженого, до Нього підійшла жінка з алебастровим глечиком, наповненим надзвичайно дорогими пахощами й почала лити їх Ісусові на голову.

Иисус был в гостях у Симона прокаженного в Вифании.

Подошла женщина с алебастровым кувшином драгоценного миро и возлила Ему, возлежащему, на голову.

Побачивши це, учні Ісуса розсердилися й мовили: «Навіщо таке марнотратство?

Ученики, наблюдавшие за этим, остались недовольны. Они говорили: «К чему такое расточительство?

Це мирро можна було б дорого продати, а гроші роздати бідним».

За миро можно было выручить хорошие деньги и раздать нищим».

Ісус знав, про що вони говорять, і сказав: «Навіщо ви докоряєте цій жінці? Вона зробила добре діло для Мене.

Видя их насквозь, Иисус сказал: «Зачем вы огорчаете женщину? Она сделала для Меня доброе дело.

Адже бідні завжди будуть з вами, [80] а Я — ні.

Нищие будут у вас всегда, а Я с вами не всегда.

Помазавши мирром тіло Моє, вона приготувала Мене до похорону.

Возливая миро на Мое тело, она готовит Меня к погребению.

Істинно кажу вам: відтепер хоч би де проповідувалась у світі Євангелія, люди завжди будуть згадувати про те, що зробила ця жінка».

Поверьте Мне: где бы ни провозглашалось на земле евангелие, будет упомянуто в память о ней и это миро».

14-15 Один з дванадцятьох учнів Ісуса, який звався Юдою Іскаріотом, прийшов до головних священиків і запитав: «Що ви дасте мені за те, що я вам видам Ісуса?» Ті запропонували йому тридцять срібних монет.

Один из Двенадцати, по имени Иуда Искариот, пошел к первосвященникам

И сказал: «Что вы дадите мне за Иисуса?». Они положили дать ему тридцать сребреников.

З тієї миті Юда почав шукати слушної нагоди, аби видати їм Ісуса.

С того дня он стал ждать удобного случая, чтобы выдать Иисуса.

Першого дня свята Прісних Хлібів Ісусові учні запитали Його: «Де б Ти хотів, щоб ми приготували Тобі Пасхальну вечерю?»

В первый день Опресноков ученики подходят к Иисусу и говорят: «Где велишь нам приготовить Тебе есть пасху?».

Ісус відповів: «Ідіть у місто до одного чоловіка, якого Я вам назву, й передайте йому, що Вчитель каже так: „Час, призначений Мені, наближається. Я їстиму Пасхальну вечерю зі Своїми учнями у твоїй оселі”».

Он сказал: «Пойдите к нашему человеку в городе и скажите ему: Учитель говорит: “Близок Мой час. У тебя совершу Пасху с Моими учениками”».

Учні зробили так, як Він наказав, і приготували Пасхальну вечерю.

Ученики сделали, как велел Иисус, и приготовили пасху.

Увечері Ісус сидів за столом з дванадцятьма учнями Своїми.

Вечером Он со Своими Двенадцатью приступил к пасхе.

І коли вони їли за столом, Ісус сказав: «Істинно кажу вам: один із вас, хто зараз знаходиться тут зі Мною, зрадить Мене».

И когда они ели, Иисус сказал: «Поверьте Мне, один из вас предаст Меня».

Всі учні дуже засмутилися й почали питати Його: «Напевне, це не я, Господи?»

Подавленные, они стали один за другим спрашивать: «Не я ли, Господи?».

Ісус відказав їм: «Той, хто опустив руку в чашу разом зі Мною і зрадить Мене.

Иисус сказал: «Кто обмакнул со Мной в солило — этот предаст.

Син Людський прийме страждання, як і було написано про Нього у Святому Писанні. Та горе тому, хто видасть Сина Людського на смерть! Краще б йому було зовсім не народжуватися».

Сын человеческий уйдет, так написано. Но горе человеку, который предаст Сына человеческого! Лучше было бы ему не родиться».

Юда, який збирався зрадити Ісуса, також озвався: «Напевне, це не я, Вчителю!» Тоді Ісус відповів йому: «Так, це ти!»

Иуда, решивший Его предать, спрашивает: «Не я ли, Рабби?». Иисус говорит ему: «Ты сам сказал».

За вечерею Ісус узяв хлібину, та віддавши дяку Господу, благословив її. Після того Він розломив хліб і роздав Своїм учням зі словами: «Візьміть хліб цей і їжте його. Це тіло Моє».

Все ели. Иисус взял хлеб и благословил, разломил и дал ученикам. И сказал: «Берите, вкушайте. Это — Мое Тело».

27-28 Потім узяв Він чашу й, подякувавши Богові, подав цю чашу учням Своїм і сказав: «Пийте всі з неї, бо це кров Моя, що засновує Новий Заповіт Божий і що проллється на користь багатьох людей на прощення гріхів їхніх.

И взял чашу, произнес благодарение и чашу подал. И сказал: «Отведайте каждый.

Это — Моя Кровь, кровь договора. Она за всех проливается с отпущением грехов.

Істинно кажу вам, що Я не питиму більш від плоду лози виноградної аж до того дня, коли Ми разом питимемо молоде вино в Царстві Отця Мого».

Говорю вам: не пить Мне больше с виноградной лозы до того дня, когда с нового урожая буду пить вместе с вами в Царстве Моего Отца».

І заспівавши хвальну пісню Богові, вони вирушили на Оливну гору.

Спели гимн и поднялись на Масличную гору.

І сказав Ісус учням Своїм: «Усі ви втратите віру в Мене [81] цієї ночі. Кажу так, бо написано у Святому Писанні: „Як ударю пастуха, то й вівці порозбігаються”.

Там Иисус говорит им: «Этой ночью вы все Меня бросите, как написано: “Убью пастуха — и разбежится овечье стадо.”

Але коли Я воскресну з мертвих, то піду до Ґалилеї та дістануся того міста раніше за вас».

Воскресну и встречу вас в Галилее».

Але ж Петро відповів: «Навіть якщо всі втратять віру в Тебе, я ніколи не втрачу!»

Петр сказал: «Если даже все Тебя бросят, я ни за что не брошу».

Тоді Ісус мовив йому: «Істинно кажу тобі: цієї ж ночі, ще до того, як півень проспіває, ти тричі зречешся Мене».

Иисус говорит ему: «Поверь Мне: прежде чем этой ночью пропоет петух, трижды отречешься от Меня».

Та Петро наполягав: «Навіть якщо я маю вмерти разом з Тобою, я ніколи не зречуся». І всі інші учні мовили те ж саме.

Петр возразил: «Если даже придется мне с Тобой умереть, не отрекусь от Тебя!». Так говорили и все другие ученики.

Тоді Ісус та Його учні прийшли до місцевосці, що називалася Ґефсиманією. І сказав Він учням Своїм: «Посидьте тут, поки Я піду помолюся».

Иисус приводит их в урочище Гефсиманию и говорит: «Посидите здесь. Я помолюсь в стороне».

Він узяв з собою Петра та двох синів Зеведеєвих. Ісус почав сумувати й журитися, мовлячи учням своїм:

И берет с Собой Петра и обоих сыновей Зеведеевых. Холод и тоска охватили Иисуса,

«Душа Моя переповнена смертельної скорботи. Зостаньтесь тут і попильнуйте зі Мною».

И Он сказал: «Душа Моя в смертных муках. Побудьте со Мной. Не спите».

І відійшовши трохи подалі, Він упав долілиць і почав молитися: «Отче Мій, якщо це можливо, хай обмине Мене ця чаша [82] страждань. Але хай збудеться не те, чого Я хочу, а те, чого Ти бажаєш».

Он прошел еще немного вперед, и там пал лицом в землю и начал молиться. Иисус говорил: «Отче Мой! Если возможно, пусть минует Меня эта чаша... Нет, лучше не как Я хочу, а как Ты».

Повернувшись до Своїх учнів, Ісус побачив, що вони сплять. І звернувся тоді Ісус до Петра: «Хіба ж не могли ви лише однієї години не спати?

Потом возвращается к ученикам и видит, что они спят, и говорит Петру: «И одного часа вы не в силах побыть со Мной, не задремав!

Не спіть і моліться, щоб не піддатися спокусам, бо дух ваш прагне, а тіло — немічне».

Не спите и молитесь, чтобы на все находить в себе силу. Дух силен, а плоть слаба».

І знову Ісус відійшов убік і почав молитися: «Якщо ж не обмине ця чаша страждань Мене, якщо доведеться Мені пити з неї, то нехай збудеться воля Твоя!»

И во второй раз Иисус ушел и опять молился. Он говорил: «Отче Мой! Если эта чаша не может Меня миновать, чтобы Мне не пить ее, — пусть будет Твоя воля!».

Коли Ісус повернувся до учнів, то знову побачив, що вони сплять, бо повіки їхні поважчали.

Опять возвращается и видит, что ученики спят: веки у них смежились сами собой.

Ісус залишив їх утретє і, відійшовши осторонь, знову молився про те ж саме.

Он опять их оставил, ушел и в третий раз опять все повторил в новой молитве.

Коли Він повернувся до учнів Своїх, то мовив: «Ви все ще спите та відпочиваєте? Час настав, коли Сина Людського віддадуть до рук грішників.

Наконец подходит к ученикам и говорит: «Вы все еще спите-почиваете? Настал час. Сына человеческого отдают в руки грешников.

Вставайте! Ходімо! Дивіться, ось зрадник Мій наближається!»

Вставайте, идемте! Уже здесь Мой предатель».

Поки Ісус це казав, з’явився Юда, один з дванадцятьох апостолів, а з ним разом і великий натовп з мечами та палицями. Цих людей послали головні священики та старійшини.

Он еще не договорил, как приходит Иуда, один из Его Двенадцати, и с ним большая толпа с мечом и дрекольем — люди от первосвященников и старейшин.

Юда [83] пообіцяв подати їм знак, кажучи: «Той, кого я поцілую, і є Ісус. Заарештуйте Його».

Предатель условился с ними о знаке. Он сказал им: «Кого поцелую, Тот и есть: берите Его».

Тож він підійшов до Ісуса й, мовивши: «Вітаю Тебе, Вчителю» — поцілував Його.

И сразу подходит к Иисусу и говорит: «Здравствуй, Рабби!». И поцеловал Его.

Ісус сказав йому: «Друже, роби те, заради чого прийшов». Тоді деякі чоловіки з натовпу схопили Ісуса і взяли Його під варту.

Иисус говорит ему: «Приятель! Вот как ты пришел!». И тут они все надвинулись на Иисуса, схватили Его и взяли под стражу.

Та один із тих, хто був з Ісусом, вихопив свого меча і, вдаривши слугу первосвященика, відтяв йому вухо.

Один из тех, кто был с Иисусом, выхватил меч, ударил и отсек ухо рабу архиерея.

Але Ісус сказав йому: «Вклади меча свого назад до піхов, бо той, хто береться за меч, від меча й загине.

Иисус говорит ему: «Верни меч на место. Поднявшие меч от меча и погибнут.

Напевно відомо тобі, що Я можу попросити Отця Мого, і Він одразу дасть Мені хоч цілих дванадцять леґіонів [84] Ангелів.

Или ты думаешь, что Я не могу попросить у Отца двенадцать, а то и больше, легионов ангелов?

Та якщо Я так зроблю, то не збудеться тоді те, що було написане у Святому Писанні».

Но тогда не будет того, что должно быть по Писанию. А разве это возможно?».

Потім Ісус звернувся до натовпу зі словами: «Ви прийшли, щоб схопити Мене, як розбійника, з мечами та палицями. Я ж щодня сидів з вами у Храмі навчаючи людей, та ви не заарештували Мене.

В этот час Иисус сказал, обращаясь к толпе: «Как на разбойника вышли вы с мечом и дрекольем ловить Меня. Целыми днями Я сидел и учил народ в Храме, и вы Меня не трогали.

Однак все це сталося, щоб збулося написане пророками». Тоді всі учні залишили Його і повтікали геть.

Нет, только так своим чередом исполняются Писания пророков». Ученики бросили Его, разбежались.

Ті люди, які схопили Ісуса, відвели Його до хати первосвященика Каяфи, у якого зібралися книжники та старійшини.

А те, кто схватил Иисуса, отвели Его к архиерею Кайафе — там уже собрались книжники и старейшины.

А Петро, тримаючись віддалік, йшов за Ісусом аж до самого помешкання первосвященика. Увійшовши до подвір’я, він сів разом зі слугами, щоб побачити, що станеться надалі з Ісусом.

Петр на расстоянии шел за Иисусом до двора архиерея и во дворе подсел к стражникам. Он не мог уйти, не узнав, чем все закончится.

Головні священики й весь Синедріон [85] намагалися вишукати свідчення проти Ісуса, щоб засудити Його на смерть.

Первосвященники и весь синедрион занялись поисками улик на Иисуса, чтобы осудить Его на смерть,

60-61 Та нічого в них не вийшло, хоча лжесвідків було чимало. Під кінець прийшли ще двоє і сказали: «Ось Його слова: „Я можу зруйнувати цей Храм Божий і знов відбудувати його за три дні”».

И не находили. Было много лжесвидетелей, но ничего не нашлось. Наконец подошли еще двое

И говорят: «Он сказал: “Могу разрушить Божий Храм и в три дня поставить его заново”».

І тоді встав первосвященик і запитав Ісуса: «Чому Ти не відповідаєш? Скажи нам, чи є правдою всі оті звинувачення, що ці люди свідчать проти Тебе?»

Архиерей вскочил и говорит Иисусу: «Тебе нечего сказать или как? Что такое они показывают против Тебя?».

Та Ісус мовчав. Первосвященик наполягав: «Заклинаю Тебе владою Господа Живого, правду скажи нам, чи Христос Ти, Син Божий?»

Иисус молчал. И архиерей говорит Ему: «Заклинаю Тебя Богом Живым, скажи нам: Ты Кто? Христос? Божий Сын?».

І відповів Йому Ісус: «Так, це Я. Та ось вам Мої слова: в майбутньому, побачите ви Сина Людського, Який сидітиме праворуч від Господа Всевишнього. І наближатиметься Він в хмарах небесних».

Иисус ответил: «Это ты сказал. Я скажу больше. Теперь сами увидите: Сын человеческий сидит по правую руку Крепкого. Идет по облакам небесным».

Почувши це, первосвященик у гніві роздер на собі одяг і сказав: «Він зневажає Бога! Ніяких свідчень нам більше не треба! Ви всі чули, як Він ганьбить Всевишнього!

Архиерей разодрал на себе одежды и сказал: «Вот оно, кощунство! Каких свидетелей мы еще ждем? Кощунство вы слышали.

Що скажете на це?» І всі разом гукнули: «Він винен і заслуговує на смерть!»

Что скажете?». Они отвечали: «Смерть Ему!».

67-68 Деякі з людей почали плювати Ісусу в обличчя й бити Його кулаками. Інші били Його по щоках, кажучи: «Доведи ж нам що Ти пророк,[86] Христосе, назви того із нас, хто вдарив Тебе!»

И стали плевать Иисусу в лицо и бить Его. Старались ударить кулаком

И говорили: «Скажи, пророк, кто ударил Тебя! Скажи, Христос!».

Тим часом, Коли Петро сидів на подвір’ї, до нього підійшла одна з служниць первосвященика й сказала: «Ти також був з Ісусом Ґалилеянином».

Петр сидел снаружи во дворе. Подошла служанка и говорит ему: «Ты тоже был с Иисусом Галилеянином».

Та Петро заперечував, мовивши перед усіма: «Я не знаю, про що ти говориш!»

Кругом были люди, и Петр не признался, сказал: «Не знаю, о чем ты».

Сказавши це, він подався до виходу з подвір’я, та коли ж він підійшов до воріт, його помітила інша жінка й гукнула до всіх: «Цей чоловік був з Ісусом Назаретянином!»

Уже в воротах его увидела другая, повернулась к людям и говорит: «Этот был с Иисусом Назарянином».

І знову Петро заперечив цьому: «Клянуся Господом Всевишнім, Я не знаю Цього Чоловіка!»

Петр опять отрекся, побожился: «Такого человека я не знаю».

Але негайно люди, які стояли осторонь підійшли до нього і мовили: «Безперечно, ти один із них, адже твоя вимова виказує тебе».

Но вслед за ней и те люди, что стояли там же, говорят Петру: «Нет, ты точно из тех. И говор такой же».

Петро почав божитися та присягатися: «Клянуся Господом Всевишнім, Я не знаю Цього Чоловіка!» І тієї ж миті проспівав півень.

Тогда он начал клясться и божиться: «Этого человека я не знаю». Пропел петух.

І згадав Петро, про що Ісус казав йому: «Перш ніж проспіває півень, ти тричі зречешся Мене». Тоді він пішов геть, гірко ридаючи.

И Петр вспомнил слова, сказанные ему Иисусом: «Прежде чем пропоет петух, ты трижды отречешься от Меня». Петр вышел со двора и от отчаяния заплакал.

« 25 глава 27 глава »