Матвія 26 глава

Євангелія від св. Матвія
Українська Біблія. Турконяк → Русского Библейского Центра

Коли Ісус промовив усі ці слова, то сказав Своїм учням:

Помолчав, Иисус сказал ученикам:

Ви знаєте, що через два дні буде Пасха, і Син Людський буде виданий на розп’яття.

«Через два дня, как вы знаете, Пасха. Сын человеческий будет предан и распят на кресте».

Тоді зібралися первосвященики, [книжники] та старші народу у дворі первосвященика на ім’я Каяфа

Как раз в ту пору во дворце архиерея Кайафы собрались первосвященники и старейшины

і змовилися підступом схопити Ісуса та вбити.

И договорились между собой устроить так, чтобы Иисуса взять и убить.

Однак вони казали: Не у свято, щоб не сталося заколоту в народі!

Но решили: «Только лучше не в праздник, а то как бы не поднялся народ».

І ось, коли Ісус був у Витанії, у домі Симона прокаженого,

Иисус был в гостях у Симона прокаженного в Вифании.

до нього підійшла жінка, яка мала алебастрову посудину з дорогоцінним миром, і, коли Він сидів, вилила Йому на голову.

Подошла женщина с алебастровым кувшином драгоценного миро и возлила Ему, возлежащему, на голову.

Побачивши це, учні обурилися і сказали: Навіщо така даремна трата?

Ученики, наблюдавшие за этим, остались недовольны. Они говорили: «К чему такое расточительство?

Адже це можна було дорого продати і роздати бідним!

За миро можно было выручить хорошие деньги и раздать нищим».

Зрозумівши, Ісус сказав їм: Навіщо ви докоряєте жінці? Вона зробила Мені добре діло;

Видя их насквозь, Иисус сказал: «Зачем вы огорчаете женщину? Она сделала для Меня доброе дело.

бідних ви завжди маєте із собою, а Мене не завжди маєте.

Нищие будут у вас всегда, а Я с вами не всегда.

Виливши миро на Моє тіло, вона вчинила це на Мій похорон.

Возливая миро на Мое тело, она готовит Меня к погребению.

Запевняю вас: де тільки буде проповідуватися це Євангеліє в усьому світі, буде розповідатися і про те, що вона зробила, — на згадку про неї.

Поверьте Мне: где бы ни провозглашалось на земле евангелие, будет упомянуто в память о ней и это миро».

Тоді один із дванадцятьох, якого звали Юда Іскаріотський, пішов до первосвящеників

Один из Двенадцати, по имени Иуда Искариот, пошел к первосвященникам

і сказав: Що ви дасте мені, і я видам Його вам? Вони ж заплатили йому тридцять срібних монет.

И сказал: «Что вы дадите мне за Иисуса?». Они положили дать ему тридцать сребреников.

І відтоді він шукав слушної нагоди, щоб Його видати.

С того дня он стал ждать удобного случая, чтобы выдать Иисуса.

Першого дня Опрісноків до Ісуса підійшли учні й запитали: Де хочеш, щоб ми приготували Тобі спожити пасху?

В первый день Опресноков ученики подходят к Иисусу и говорят: «Где велишь нам приготовить Тебе есть пасху?».

Він відповів: Ідіть у місто до одного чоловіка й скажіть йому: Учитель каже: Мій час близько, у тебе справлю Пасху зі Своїми учнями.

Он сказал: «Пойдите к нашему человеку в городе и скажите ему: Учитель говорит: “Близок Мой час. У тебя совершу Пасху с Моими учениками”».

Учні зробили так, як звелів їм Ісус, і приготували пасху.

Ученики сделали, как велел Иисус, и приготовили пасху.

Коли настав вечір, Він сів до столу з дванадцятьма [учнями]

Вечером Он со Своими Двенадцатью приступил к пасхе.

і, як вони їли, сказав: Запевняю вас, що один із вас Мене видасть.

И когда они ели, Иисус сказал: «Поверьте Мне, один из вас предаст Меня».

Дуже сумуючи, кожний почав говорити Йому: Чи не я, Господи?

Подавленные, они стали один за другим спрашивать: «Не я ли, Господи?».

А Він у відповідь сказав: Той, хто вмочить зі Мною рукою в мисці, — Мене видасть.

Иисус сказал: «Кто обмакнул со Мной в солило — этот предаст.

Син Людський іде, як написано про Нього, але горе тій людині, яка зрадить Сина Людського. Краще було б тій людині не народитися!

Сын человеческий уйдет, так написано. Но горе человеку, который предаст Сына человеческого! Лучше было бы ему не родиться».

Озвався і Юда, зрадник Його, і сказав: Чи це не я, Учителю? Відповів йому: Ти сказав.

Иуда, решивший Его предать, спрашивает: «Не я ли, Рабби?». Иисус говорит ему: «Ты сам сказал».

Коли ж вони їли, Ісус, узявши хліб і поблагословивши, переломив, дав учням і сказав: Прийміть, їжте, це — тіло Моє.

Все ели. Иисус взял хлеб и благословил, разломил и дал ученикам. И сказал: «Берите, вкушайте. Это — Мое Тело».

Потім узяв чашу і, віддавши подяку, подав їм і сказав: Пийте з неї всі,

И взял чашу, произнес благодарение и чашу подал. И сказал: «Отведайте каждый.

бо це кров Моя [Нового] Завіту, що за багатьох проливається на відпущення гріхів.

Это — Моя Кровь, кровь договора. Она за всех проливается с отпущением грехов.

Та кажу вам, що віднині не питиму із цього плоду виноградного аж до того дня, коли його новим питиму з вами в Царстві Мого Отця.

Говорю вам: не пить Мне больше с виноградной лозы до того дня, когда с нового урожая буду пить вместе с вами в Царстве Моего Отца».

Заспівавши, вони вийшли на Оливну гору.

Спели гимн и поднялись на Масличную гору.

Тоді каже їм Ісус: Ви всі спокуситеся Мною цієї ночі, бо написано: Уражу пастиря — і розсіються вівці отари.

Там Иисус говорит им: «Этой ночью вы все Меня бросите, как написано: “Убью пастуха — и разбежится овечье стадо.”

А після Мого воскресіння Я випереджу вас у Галилеї.

Воскресну и встречу вас в Галилее».

У відповідь Петро сказав Йому: Навіть якщо всі спокусяться в Тобі, то я ніколи не спокушуся!

Петр сказал: «Если даже все Тебя бросят, я ни за что не брошу».

Ісус промовив до нього: Запевняю тебе, що цієї ночі, перш ніж заспіває півень, ти тричі від Мене відречешся.

Иисус говорит ему: «Поверь Мне: прежде чем этой ночью пропоет петух, трижды отречешься от Меня».

Каже Йому Петро: Якби мені навіть треба було померти з Тобою, не відречуся від Тебе! Так само сказали і всі учні.

Петр возразил: «Если даже придется мне с Тобой умереть, не отрекусь от Тебя!». Так говорили и все другие ученики.

Тоді Ісус приходить з ними до місця, яке зветься Гетсиманія, і каже їм: Посидьте тут, поки Я піду і там помолюся.

Иисус приводит их в урочище Гефсиманию и говорит: «Посидите здесь. Я помолюсь в стороне».

І, взявши Петра та двох Зеведеєвих синів, почав сумувати й тужити.

И берет с Собой Петра и обоих сыновей Зеведеевых. Холод и тоска охватили Иисуса,

Тоді каже їм: Смертельним смутком охоплена душа Моя. Залишайтеся тут і пильнуйте зі Мною!

И Он сказал: «Душа Моя в смертных муках. Побудьте со Мной. Не спите».

І, пройшовши трохи далі, упав долілиць, молячись і кажучи: Отче Мій, якщо можливо, нехай Мене обмине ця чаша; однак не як Я хочу, а як Ти.

Он прошел еще немного вперед, и там пал лицом в землю и начал молиться. Иисус говорил: «Отче Мой! Если возможно, пусть минует Меня эта чаша... Нет, лучше не как Я хочу, а как Ты».

Повертається до учнів і знаходить, що вони сплять, і каже Петрові: То не змогли ви й однієї години попильнувати зі Мною?

Потом возвращается к ученикам и видит, что они спят, и говорит Петру: «И одного часа вы не в силах побыть со Мной, не задремав!

Пильнуйте та моліться, щоб не потрапити у спокусу, бо дух бадьорий, а тіло немічне.

Не спите и молитесь, чтобы на все находить в себе силу. Дух силен, а плоть слаба».

Знову відійшов; удруге почав молитися, промовляючи: Отче Мій, якщо ця чаша не може обминути, щоб Я не пив її, нехай буде Твоя воля.

И во второй раз Иисус ушел и опять молился. Он говорил: «Отче Мой! Если эта чаша не может Меня миновать, чтобы Мне не пить ее, — пусть будет Твоя воля!».

Повернувшись, побачив, що вони знову спали, бо їхні очі стали важкими.

Опять возвращается и видит, что ученики спят: веки у них смежились сами собой.

Залишивши їх, Він відійшов, знову помолився і втретє повторив ті самі слова.

Он опять их оставил, ушел и в третий раз опять все повторил в новой молитве.

Тоді приходить до учнів і каже їм: Ви все ще спите й відпочиваєте? Ось наблизилася година, і Син Людський видається в руки грішників.

Наконец подходит к ученикам и говорит: «Вы все еще спите-почиваете? Настал час. Сына человеческого отдают в руки грешников.

Устаньте, ходімо, бо наблизився Мій зрадник!

Вставайте, идемте! Уже здесь Мой предатель».

Він ще говорив, як прийшов Юда, один із дванадцятьох, а з ним велика юрба з мечами та киями від первосвящеників і старших народу.

Он еще не договорил, как приходит Иуда, один из Его Двенадцати, и с ним большая толпа с мечом и дрекольем — люди от первосвященников и старейшин.

А той, хто видавав Його, подав їм знак, кажучи: Кого я поцілую, то Він. Схопіть Його!

Предатель условился с ними о знаке. Он сказал им: «Кого поцелую, Тот и есть: берите Его».

Він відразу підійшов до Ісуса і сказав: Радій [1] , Учителю! — та й поцілував Його.

И сразу подходит к Иисусу и говорит: «Здравствуй, Рабби!». И поцеловал Его.

Ісус запитав його: Друже, для чого ти прийшов? А ті підступили, наклали руки на Ісуса й схопили Його.

Иисус говорит ему: «Приятель! Вот как ты пришел!». И тут они все надвинулись на Иисуса, схватили Его и взяли под стражу.

І ось один із тих, які були з Ісусом, простягнувши руку, вихопив свого меча і вдарив раба первосвященика й відтяв йому вухо.

Один из тех, кто был с Иисусом, выхватил меч, ударил и отсек ухо рабу архиерея.

Тоді каже йому Ісус: Поверни свого меча на його місце, бо всі, хто бере меч, від меча загинуть.

Иисус говорит ему: «Верни меч на место. Поднявшие меч от меча и погибнут.

Чи ти думаєш, що Я не можу вблагати Мого Отця, аби Він дав Мені понад дванадцять легіонів ангелів?

Или ты думаешь, что Я не могу попросить у Отца двенадцать, а то и больше, легионов ангелов?

Як же тоді збудуться Писання, що так має статися?

Но тогда не будет того, что должно быть по Писанию. А разве это возможно?».

У той час Ісус промовив до юрби: Немов на розбійника ви вийшли з мечами й киями, щоб Мене схопити; щодня Я перебував у храмі, навчаючи, і ви не схопили Мене.

В этот час Иисус сказал, обращаясь к толпе: «Как на разбойника вышли вы с мечом и дрекольем ловить Меня. Целыми днями Я сидел и учил народ в Храме, и вы Меня не трогали.

Це ж усе сталося, аби збулося Писання пророків. Тоді всі учні, залишивши Його, втекли.

Нет, только так своим чередом исполняются Писания пророков». Ученики бросили Его, разбежались.

Ті, котрі схопили Ісуса, повели Його до первосвященика Каяфи, де зібралися книжники та старші.

А те, кто схватил Иисуса, отвели Его к архиерею Кайафе — там уже собрались книжники и старейшины.

Петро ж ішов за Ним віддалік до двору первосвященика і, увійшовши всередину, сів зі слугами, щоби побачити, чим то закінчиться.

Петр на расстоянии шел за Иисусом до двора архиерея и во дворе подсел к стражникам. Он не мог уйти, не узнав, чем все закончится.

А первосвященики [та старші] і весь синедріон [2] шукали фальшивого свідчення проти Ісуса, щоби Його вбити,

Первосвященники и весь синедрион занялись поисками улик на Иисуса, чтобы осудить Его на смерть,

але не знаходили, хоч виступало багато лжесвідків. Нарешті прийшло двоє

И не находили. Было много лжесвидетелей, но ничего не нашлось. Наконец подошли еще двое

і кажуть: Він говорив: Я можу зруйнувати Божий храм і за три дні відбудувати.

И говорят: «Он сказал: “Могу разрушить Божий Храм и в три дня поставить его заново”».

Первосвященик устав і сказав Йому: Нічого не відповідаєш на те, що вони проти Тебе свідчать?

Архиерей вскочил и говорит Иисусу: «Тебе нечего сказать или как? Что такое они показывают против Тебя?».

Але Ісус мовчав. І первосвященик сказав Йому: Заклинаю Тебе Богом Живим, щоб Ти сказав нам: Чи Ти Христос — Син Божий?

Иисус молчал. И архиерей говорит Ему: «Заклинаю Тебя Богом Живым, скажи нам: Ты Кто? Христос? Божий Сын?».

Ісус йому відповів: Ти сказав! Однак Я кажу вам: відтепер ви побачите Сина Людського, Який буде сидіти праворуч Сили та прийде на хмарах небесних!

Иисус ответил: «Это ты сказал. Я скажу больше. Теперь сами увидите: Сын человеческий сидит по правую руку Крепкого. Идет по облакам небесным».

Тоді первосвященик роздер свій одяг, кажучи: Він сказав богохульство! Яких ще потребуємо свідків? Ось, тепер ви чули богохульство!

Архиерей разодрал на себе одежды и сказал: «Вот оно, кощунство! Каких свидетелей мы еще ждем? Кощунство вы слышали.

Як ви вважаєте? Вони ж у відповідь сказали: Він повинен померти!

Что скажете?». Они отвечали: «Смерть Ему!».

Тоді плювали Йому в обличчя та били Його, а інші били по щоках

И стали плевать Иисусу в лицо и бить Его. Старались ударить кулаком

і приговорювали: Пророкуй нам, Христе, хто Тебе вдарив?

И говорили: «Скажи, пророк, кто ударил Тебя! Скажи, Христос!».

Петро сидів ззовні у дворі; до нього підійшла одна служниця, кажучи: І ти був з Ісусом галилейцем!

Петр сидел снаружи во дворе. Подошла служанка и говорит ему: «Ты тоже был с Иисусом Галилеянином».

Але він відрікся перед усіма, промовивши: Не знаю, що ти кажеш!

Кругом были люди, и Петр не признался, сказал: «Не знаю, о чем ты».

Коли ж він вийшов до брами, побачила його інша й каже тим, які там були: Цей був з Ісусом Назарянином!

Уже в воротах его увидела другая, повернулась к людям и говорит: «Этот был с Иисусом Назарянином».

І знову відрікся з клятвою: Я не знаю Цієї Людини!

Петр опять отрекся, побожился: «Такого человека я не знаю».

Дещо згодом підійшли ті, які там стояли, і сказали Петрові: Та ти справді один з них, бо і твоя говірка тебе виявляє!

Но вслед за ней и те люди, что стояли там же, говорят Петру: «Нет, ты точно из тех. И говор такой же».

Тоді він почав зарікатися і клястися, що не знав Цієї Людини. І враз заспівав півень.

Тогда он начал клясться и божиться: «Этого человека я не знаю». Пропел петух.

Тож згадав Петро слова, які сказав Ісус: Перше ніж півень заспіває, ти тричі відречешся від Мене. І, вийшовши геть, він гірко заплакав.

И Петр вспомнил слова, сказанные ему Иисусом: «Прежде чем пропоет петух, ты трижды отречешься от Меня». Петр вышел со двора и от отчаяния заплакал.

« 25 глава 27 глава »