Луки 1 глава

Євангелія від св. Луки
Переклад Хоменка → Пераклад праваслаўнай царквы

Тому, що багато хто брався скласти оповідання про речі, які сталися між нами,

Паколькі ўжо многія ўзялíся склада́ць аповесць пра падзеі, якія сярод нас адбылíся,

як то нам передали ті, що були від початку наочними свідками й слугами Слова,

як перадалí нам тыя, што ад пачатку былí відаво́чцамі і служы́целямі Слова,

вирішив і я, вивідавши про все докладно від початків, тобі написати за порядком, високодостойний Теофіле,

прыйшло на думку і мне, дакладна дасле́даваўшы ўсё ад пачатку, паслядоўна апісаць табе, высокашаноўны Фео́філе,

щоб ти знав стійкість науки, яку ти прийняв.

каб ты спазна́ў цвёрдую аснову таго вучэ́ння, у якім быў наста́ўлены.

Був за часів Ірода, царя юдейського, один священик, на ім'я Захарія, з черги Авії, та його жінка з дочок Арона, на ім'я Єлисавета.

Быў у дні Ірада, цара Іудзейскага, адзін святар íмем Заха́рыя, з Авíевай чаргí; і жонка яго з роду Ааро́навага, імя́ ёй Елісавета.

Вони були обидвоє справедливі перед Богом і виконували всі заповіді та накази Господні бездоганно.

Былí яны абое праведныя перад Богам, жывучы́ паводле ўсіх за́паведзяў і ўстанаўле́нняў Гасподніх беззага́нна.

Але були бездітні, бо Єлисавета була безплідна, і вони обидвоє були в літах похилі.

І не ме́лі яны дзіця́ці, бо Елісавета была́ няплодная, і абое былí ўжо на схíле гадоў сваіх.

І ось одного разу, коли Захарія за порядком своєї черги служив перед Богом,

І ста́лася: калі ў парадку сваёй чаргí ён служыў перад Богам,

згідно зо звичаєм священичої служби, випав на нього жереб увійти в святилище Господнє і покадити.

вы́пала яму, паводле звы́чаю святарскага, кадзíць, увайшоўшы ў храм Гасподні,

А вся сила народу під час кадіння молилася знадвору.

а ўсё мноства людзей малілася зво́нку ў час каджэ́ння;

Тоді з'явивсь йому ангел Господній, ставши праворуч кадильного жертовника.

і явіўся яму Ангел Гасподні, сто́ячы справа ад кадзíльнага ахвя́рніка;

Захарія, побачивши його, стривожився, і страх напав на нього.

і суме́ўся Заха́рыя, убачыўшы, і страх напаў на яго.

Ангел же сказав до нього: “Не бійся, Захаріє, бо твоя молитва вислухана; жінка твоя Єлисавета породить тобі сина, і ти даси йому ім'я Йоан.

Але Ангел сказаў яму: не бойся, Заха́рыя, бо пачу́та малітва твая, і жонка твая Елісавета наро́дзіць табе сына, і назавеш яго íмем Іаан,

І буде тобі радість і веселість, і багато з його народження радітимуть;

і будзе табе радасць і весялосць, і многія нараджэ́нню яго ўзрадуюцца;

бо він буде великий в очах Господніх; не питиме ні вина, ні напою п'янкого, і сповниться Духом святим вже з лона матері своєї,

бо ён будзе вялікі перад Госпадам; і не будзе піць віна́ і сíкеру; і Духам Святым напоўніцца яшчэ ва ўлонні маці сваёй;

і багато синів Ізраїля наверне до Господа, їхнього Бога.

і многіх з сыноў Ізра́ілевых зве́рне да Госпада Бога іх;

І сам він ітиме перед ним з духом та силою Іллі, щоб навернути серця батьків до дітей і неслухняних до мудрости праведних, щоб приготувати Господеві народ прихильний.”

і будзе ісці перад Ім у духу і сіле Іліí, каб вярну́ць сэ́рцы бацькоў да дзяцей, і непакорлівых да мудрасці праведных, каб падрыхтава́ць Госпаду народ гатовы.

Захарія ж сказав до ангела: “По чому знатиму це? Я бо старий, і жінка моя на схилі свого віку.”

І сказаў Заха́рыя Ангелу: па чым я пазна́ю гэта? бо я стары́, і жонка мая́ на схíле гадоў сваіх.

Ангел озвавсь до нього: “Я Гавриїл, що стою перед Богом, і мене послано з тобою говорити та принести тобі цю благовість.

І сказаў яму Ангел у адказ: я Гаўрыíл, што стаю перад Богам і пасла́ны гаварыць з табой і дабраве́сціць табе гэта;

І ось замовкнеш і не зможеш говорити аж до дня, коли це здійсниться, за те, що ти не повірив словам моїм, які здійсняться свого часу.”

і вось, будзеш маўчаць і не зможаш гаварыць да таго дня, калі збу́дзецца гэта, за тое, што ты не паверыў сло́вам маім, якія здзе́йсняцца ў свой час.

Люди ж чекали Захарії і дивувались, що він так забарився у святині.

І чакаў народ Заха́рыю і здзіўляўся, што ён мару́дзіць у храме.

Коли ж він вийшов, не міг до них говорити, і вони зрозуміли, що він видіння бачив у святині. Він же давав їм знаки й зоставсь німий.

Ён жа, вы́йшаўшы, не мог гаварыць да іх; і яны зразумелі, што ён бачыў відзе́нне ў храме; а ён рабіў ім знакі, і заставаўся нямы́м.

А як скінчилися дні його служби, він повернувся до свого дому.

І ста́лася: калі скончыліся дні служэ́ння яго, пайшоў ён у дом свой.

Після тих днів зачала Єлисавета, його жінка, й таїлася п'ять місяців, кажучи:

Пасля гэтых дзён зачала́ Елісавета, жонка яго, і таíлася пяць месяцаў, і гаварыла:

“Так учинив мені Господь у ці дні, коли зглянувся, щоб зняти мою ганьбу між людьми.”

так зрабіў мне Гасподзь у дні, калі спагля́нуў, каб зняць з мяне́ га́ньбу сярод людзе́й.

Шостого місяця ангел Гавриїл був посланий Богом у місто в Галилеї, якому ім'я Назарет,

А ў шосты месяц пасла́ны быў Ангел Гаўрыíл ад Бога ў горад Галіле́йскі пад назвай Назарэ́т

до діви, зарученої чоловікові, на ім'я Йосиф, з Давидового дому; ім'я ж діви було Марія.

да Дзевы, зару́чанай з мужам, імя́ якому Іосіф, з дому Давíдавага; а імя́ Дзевы — Марыя.

Ввійшовши до неї ангел, сказав їй: “Радуйся, благодатна, Господь з тобою! Благословенна ти між жінками.”

І, увайшоўшы да Яе, Ангел сказаў: радуйся, Благадатная! Гасподзь з Табою; благаславёная Ты сярод жанчын.

Вона ж стривожилась цим словом і почала роздумувати в собі, що могло значити те привітання.

Яна ж, убачыўшы яго, збянтэ́жылася ад слова яго і разважа́ла, што́ ж гэта за віта́нне.

Ангел їй сказав: “Не бійсь, Маріє! Ти бо знайшла ласку в Бога.

І сказаў Ёй Ангел: не бойся, Марыя, бо Ты знайшла благадаць у Бога.

Ось ти зачнеш у лоні й вродиш сина й даси йому ім'я Ісус.

І вось, зачне́ш ва ўло́нні, і наро́дзіш Сы́на, і дасí Яму імя́: Іісус.

Він буде великий і Сином Всевишнього назветься. І Господь Бог дасть йому престол Давида, його батька,

Ён будзе вялікі, і Сы́нам Усявышняга будзе назва́ны, і дасць Яму Гасподзь Бог прастол Давіда, бацькі Яго;

і він царюватиме над домом Якова повіки й царюванню його не буде кінця.”

і будзе царстваваць над домам Іакава давеку, і Царству Яго не будзе канца.

А Марія сказала до ангела: “Як же воно станеться, коли я не знаю мужа?”

І сказала Марыя Ангелу: як будзе гэта, калі Я мужа не знаю?

Ангел, відповідаючи, сказав їй: “Дух Святий зійде на тебе й сила Всевишнього тебе отінить; тому й святе, що народиться, назветься Син Божий.

Сказаў Ёй Ангел у адказ: Дух Святы найдзе́ на Цябе, і сіла Усявышняга ахіне́ Цябе; таму і Святое, што наро́дзіцца, Сы́нам Божым будзе назва́на;

Ось твоя родичка Єлисавета — вона також у своїй старості зачала сина, і оце шостий місяць тій, що її звуть неплідною;

і вось, Елісавета, сваячка Твая, і яна зачала́ сына ў старасці сваёй, і гэта ўжо шосты месяц у яе, якую называюць няплоднай;

нічого бо немає неможливого в Бога.”

бо не застане́цца бяссíльным у Бога ніводнае слова.

Тоді Марія сказала: “Ось я Господня слугиня: нехай зо мною станеться по твоєму слову!” І ангел відійшов від неї.

Тады сказала Марыя: вось, Я — раба Гасподняя; няхай будзе Мне па слову твайму. І адышоў ад Яе Ангел.

Тими днями Марія, зібравшися, пустилася швидко в дорогу в гірську околицю, в місто Юди.

І ўстаўшы, Марыя ў тыя дні пайшла з паспе́шнасцю ў горны край, у горад Іу́даў;

Увійшла вона в дім Захарії і привітала Єлисавету.

і ўвайшла ў дом Заха́рыі, і павіта́ла Елісавету.

І як почула Єлисавета привіт Марії, здригнулася дитина в її лоні, і Єлисавета сповнилася Святим Духом

І ста́лася: калі пачула Елісавета віта́нне Марыіна, устрапяну́лася дзіця́тка ва ўлонні яе; і напоўнілася Елісавета Духам Святым,

і викликнула голосом сильним: “Благословенна ти між жінками й благословен плід лона твого.

і ўсклíкнула моцным голасам і сказала: благаславёная Ты сярод жанчын і благаславёны плод уло́ння Твайго!

І звідкіля мені це, що прийшла до мене мати Господа мого?

І адкуль гэта мне, што прыйшла Маці Госпада майго да мяне?

Ось бо, як голос твого привітання залунав у моїх вухах, дитина з радости здригнулась у моїм лоні.

Бо, калі голас віта́ння Твайго дайшоў да вушэ́й маіх, устрапяну́лася дзіця́тка радасна ва ўлонні маім.

Щаслива та, що повірила, бо здійсниться сказане їй від Господа.”

І блажэнная Тая, што паверыла, бо збу́дзецца ска́занае Ёй ад Госпада.

І мовила Марія: “Величає душа моя Господа

І сказала Марыя: веліча́е душа Мая Госпада,

і дух мій радіє в Бозі, Спасі моїм,

і ўзра́даваўся дух Мой у Богу, Спасіцелі Маім,

бо він зглянувся на покору слугині своєї; ось бо віднині ублажатимуть мене всі роди.

што спагля́нуў Ён на пако́ру Рабы Сваёй; бо вось ад гэтага часу будуць зваць Мяне блажэ́ннай усе ро́ды;

Велике бо вчинив мені Всемогутній, і святе його ім'я.

бо ўчынíў Мне вялікае Моцны, і святое імя́ Яго;

Милосердя його з роду в рід на тих, які страхаються його.

і міласэрнасць Яго ў ро́ды ро́даў да тых, што баяцца Яго;

Він виявив потугу рамени свого, розвіяв гордих у задумах їхніх сердець.

Ён праявíў сілу рукою Сваёю; рассе́яў ганарлíвых ду́мкамі сэ́рца іх;

Скинув могутніх з престолів, підняв угору смиренних;

скінуў моцных з прастолаў і ўзнёс пако́рлівых;

наситив благами голодних, багатих же відіслав з порожніми руками.

галодных здаво́ліў дабром, а багатых адпусціў ні з чым;

Він пригорнув Ізраїля, слугу свого, згадавши своє милосердя,

прыхіну́ў Ізра́іля, слугу́ Свайго, па́мятаючы пра міласць, —

як обіцяв був батькам нашим — Авраамові і його потомству повіки.”

як гаварыў бацька́м нашым, — да Аўраама і се́мені яго давеку.

Марія перебула в Єлисавети місяців зо три; потім повернулася до дому свого.

Прабыла́ ж Марыя з ёю каля трох месяцаў і вярнулася ў дом Свой.

Тим часом настав Єлисаветі час родити, і вона вродила сина.

А Елісавеце настаў час радзíць, і яна нарадзíла сы́на.

Її сусіди та родина почули, що Господь виявив їй своє велике милосердя, і радувалися з нею.

І пачулі суседзі і сваякі яе, што прымножыў Гасподзь міласць Сваю да яе і радаваліся з ёю.

Восьмого дня прийшли обрізати хлоп'я і хотіли назвати його ім'ям його батька — Захарія;

І ста́лася: у восьмы дзень прыйшлі абрэ́заць дзіця́, і хацелі назваць яго íмем ба́цькі яго, Заха́рыем.

його ж мати заговорила, кажучи: “Ні, він зватись буде Йоан.”

І, адказваючы, маці яго сказала: не, а назва́ны будзе Іаанам.

Кажуть до неї: “Та у твоїй родині нема нікого, хто звався б таким ім'ям.”

І сказалі ёй: няма нікога ў радні тваёй, хто б зваўся гэтым íмем.

І знаками спитали його батька, як би хотів, щоб той назвався.

І зна́камі пыталіся ў ба́цькі яго, я́к бы ён хацеў, каб назва́лі яго.

І попросивши табличку, він написав: “Йоан — його ім'я.” Всі тому дивувались.

І, папрасіўшы дошчачку, ён напісаў: Іаан будзе імя́ яму. І здзівіліся ўсе.

Тієї ж хвилини відкрились його уста і язик розв'язався, і він почав говорити та благословити Бога.

І адразу адкры́ліся ву́сны яго і язык яго, і ён стаў гаварыць, благаслаўля́ючы Бога.

І страх напав на всіх їхніх сусідів; по всіх гірських околицях Юдеї про все це говорили.

І быў страх ва ўсіх, хто жыў вакол іх; і па ўсім горным кра́і Іудзейскім расказвалі пра ўсё гэта.

Усі, що про те чули, берегли в своїм серці й казали між собою: “Що воно з того хлоп'яти буде?” І справді рука Господня була з ним.

І ўсе, хто чуў, паклалі гэта ў сэ́рцы сваім, ка́жучы: што́ будзе з дзіця́ці гэтага? І рука Гасподняя была́ з ім.

А Захарія, його батько, сповнився Святим Духом і почав пророкувати:

І Заха́рыя, бацька яго, напоўніўся Духам Святым і прарочыў, ка́жучы:

“Благословен Господь, Бог Ізраїля, що навідався і звільнив народ свій

благаславёны Гасподзь Бог Ізра́ілеў, што наведаў народ Свой і вы́купіў яго;

і що підняв нам спасенну потугу в домі Давида, слуги свого;

І ўзняў нам рог спасення ў доме Давіда, слугí Свайго,

як то він сповістив був устами святих своїх від віку пророків,

як сказаў ву́снамі святых Сваіх прарокаў адве́ку,

що нас спасе від наших ворогів та з рук всіх тих, що нас ненавидять,

што ўрату́е нас ад ворагаў нашых і ад рукí ўсіх, хто ненавідзіць нас;

що вчинить милосердя з нашими батьками, що згадає на святий союз свій;

каб зрабіць міласць бацька́м нашым і ўспомніць запаве́т Свой святы́,

клятву, якою він був поклявся Авраамові, нашому батькові,

кля́тву, якой кля́ўся Ён Аўрааму, бацьку нашаму, каб даць нам,

що дасть нам, звільненим з рук ворогів, служити йому безстрашно

вы́зваленым ад рукí ворагаў нашых, без бо́язі

у святості та справедливості, перед ним увесь вік наш.

служы́ць Яму ў свя́тасці і пра́веднасці перад Ім ва ўсе дні жыцця́ нашага.

А ти, дитино, пророком Вишнього назвешся, бо ти ходитимеш перед Господом, щоб приготувати йому дорогу,

І ты, дзіця́, прарокам Усявышняга будзеш назва́на, бо ты будзеш ісці перад аблíччам Госпада, каб падрыхтаваць шляхí Яму,

дати його народові знання спасіння через відпущення гріхів їхніх,

даць народу Яго спазна́ць спасе́нне ў адпушчэ́нні грахоў,

завдяки сердечній милості нашого Бога, з якою зглянулось на нас Світло з висоти,

па сардэчнай міласці Бога нашага, якою наве́даў нас Усход з вышынí,

щоб освітити тих, що сидять у темряві та в тіні смертній, щоб спрямувати наші ноги на дорогу миру.”

каб асвятлíць тых, што сядзяць у це́мры і це́ні смерці, скірава́ць ногі нашы на шлях міру.

Дитя ж росло й скріплялося на дусі та перебувало в пустині аж до дня свого об'явлення Ізраїлеві.

Дзіця ж расло і ўмацоўвалася духам; і было́ ў пусты́нях да дня з’яўле́ння свайго Ізра́ілю.

« 16 глава 2 глава »